Емануель Рінґельблюм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 21 квітня 2021, заснована на цій версії.
д-р Емануель (Менахем) Рінґельблюм
пол. Emanuel Ringelblum
Народився21 листопада 1900(1900-11-21)
Бучач, нині Україна
Помер7 грудня 1944(1944-12-07) (44 роки)
Варшава, нині Польща
·вогнепальна рана
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Національністьєврей
Місце проживанняБучач, Новий Санч, Варшава
Діяльністьісторик, громадський діяч
Alma materВаршавський університет
Знання мовпольська[1] і їдиш[1]
Партія«Поалей Сіон (лівиця)»
Нагороди
офіцерський хрест ордена Відродження Польщі

Емануель Рінґельблюм (Емануїл,[2], Менахем,[3] пол. Emanuel Ringelblum; 21 листопада 1900, Бучач — 7 грудня 1944, Варшава) — польський історик юдейського походження, педагог, громадський діяч. Доктор історії (1927 р.). Кузин письменника, Нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Аґнона.[4]

Життєпис

Меморіальна таблиця на вулиці Ґруєцькій, 77 на честь мешканців та опікунів бункеру

Народився в м. Бучачі (нині Тернопільська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) родині купця Файвіша Рінґельблюма та його дружини Муні з Геллерів; мав брата та дві сестри.

Навчався в хедері, один рік — у державній гімназії в Бучачі,[5] закінчивши в навчальному році 1912/1913 Іb клас[6]. Під час Першої світової родина переїхала до Нового Санчу, де в 1919 році Емануель закінчив місцеву гімназію. Того ж року вступив на гуманістичний виділ Варшавського університету[7]. Зі студентських років був членом організації «Поалей Сіон (лівиця)».

Головним джерелом його доходів була праця в єврейських світських школах, якою він займався до 1938 року.

Під час II світової війни організував таємний архів Варшавського гето.

Згодом разом із дружиною Юдітою та сином Уріелем переховувався в бункері «Крися» на «арійському боці» Варшави, де продовжував писати історичні праці. В березні 1944 року схованка була викрита Гестапо, а євреї, що в ній переховувалися, були страчені. Така ж доля спіткала й поляків, що опікувались бункером[8].

Наукові роботи Рінґельблюма

Автор багатьох статей про єврейські ґміни в Польщі. Особисті нотатки Рінґельблюма, написані рідною мовою, були впорядковані та поступово опубліковані в щоквартальнику ŻІН («Bleter far Geszichte»).

Окремі праці:

  • Żydzi w Warszawie. Cz. I. Od czasów najdawniejszych do ostatniego wygnania w r. 1527. (1932, докторська дисертація)
  • Teksty źródłowe do nauki historii Żydów w Polsce i we wschodniej Europie
  • Dzieje zewnętrzne Żydów w dawnej Rzeczypospolitej
  • Żydzi w powstaniu kościuszkowskim та інші.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Ткачов С., Ханас В. Рінґельблюм Емануїл… — С. 184.
  3. ↑ Півторак С., Уніят В., Хаварівський Б. Євреї на Тернопільщині… — С. 91.
  4. ↑ Kassow Samuel D. From «Bichuch» to Warsaw // Who wiil right our history? — P. 17. (англ.)
  5. ↑ Samuel D. Kassow: Kto napisze naszą historię? Ukryte archiwum Emanuela Ringelbluma. Warszawa: Wydawnictwo Amber, 2010, s. 30. ISBN 978-83-241-3633-9. 
  6. ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczaczu za rok szkolny 1913. — S. 97.
  7. ↑ За іншими даними, закінчив Ягайлонський університет → Півторак С., Уніят В., Хаварівський Б. Євреї на Тернопільщині… — С. 92.
  8. ↑ Józef Kazimierz Wroniszewski: Ochota Okęcie. Przewodnik historyczny po miejscach walk i pamięci z lat 1939-1944. Warszawa: Fundacja „Wystawa Warszawa Walczy 1939-1945” i Wydawnictwo „Askon”, 2002. ISBN 83-87545-27-9. 

Джерела

Посилання

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емануель_Рінґельблюм&oldid=31366105