Шмуель Йосеф Аґнон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шмуель Йосеф Аґнон
Шмуель Аґнон у 1945
Шмуель Аґнон у 1945
При народженні Шмуель Йосеф Галеві Чачкес
Псевдоніми, криптоніми Шмуель Йосеф Аґнон
Дата народження 17 липня 1888(1888-07-17)
Місце народження Бучач, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина (нині Тернопільська область, Україна)
Дата смерті 17 лютого 1970(1970-02-17) (81 рік)
Місце смерті Ґдера́ або Єрусалим, Ізраїль
Національність український єврей
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаІзраїль Ізраїль
Мова творів їдиш, іврит
Рід діяльності прозаїк
Жанр роман, повість, оповідання
Magnum opus: «Весільний балдахін» (1931)
«Гість на одну ніч» (1939)
Премії

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1966)

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Шмуель Йосеф (Йосиф) Аґнон (івр. שמואל יוסף עגנון‎‎, справжнє ім'я — Шмуель Йосеф Галеві Чачкес; 17 липня 1888, Бучач, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 17 лютого 1970, Ґдера,[1][2] або Єрусалим, Ізраїль) — єврейський письменник, вихідець з Галичини. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1966. Перший з івритомовних та їдишемовних письменників володар цієї високої відзнаки. Кузин історика Емануеля Рінґельблюма.[3]

Етимологія прізвища[ред.ред. код]

Цікаво, що в жодному словнику івриту неможливо знайти слово «чачкес». Проте воно має переклад. Це слово розмовного характеру, означає усілякі «дрібнички», «дурнички», «брязкітки» тощо[Джерело?].

Життєпис[ред.ред. код]

Батько — хасид Шолом Мордехай Леві Чачкес, рабин у Чорткові — був заможним торговцем худобою, знавцем єврейської релігійної літератури. Аґнон з дитинства вільно говорив польською, українською, німецькою. Навчався у хедері, студіював Тору, Талмуд мовою іврит. У 1906 році переїхав до Львова працювати у єврейській газеті. Через відмову від служби у війську еміґрував до Палестини у 1907. Там було опубліковано його повість «Покинуті дружини». Спочатку писав їдишем, згодом перейшов на іврит.

1907 року Ш. Й. Аґнон відбув до Палестини. На історичну батьківщину він приїхав як відомий письменник Чачкес (справжнє прізвище), щоб стати Аґноном (1924 року письменник офіційно обрав собі літературний псевдонім Аґнон — з івриту «покинутий»).

У 1913 році переїхав до Німеччини, жив у Берліні (тут збирав хасидські перекази) та Гамбурзі. Тут плідно працював як письменник, читав лекції з єврейської літератури, знайомився з найкращими зразками світової літератури. На німецькій землі доля послала Аґнону заможного прихильника його таланту й друга — багатого комерсанта Ш. Залмана Шокена, який допоміг молодому письменникові. Залман Шокен допомагав видавати твори та виділив Аґнону спеціальну стипендію на 5 років, чим позбавив надію єврейської літератури фінансових проблем.

У 1924 повернувася до Палестини (до Єрусалиму), видав роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида у Галичині. Після відвідання Бучача (1929) свої враження він описав у творах «Проста історія» (1935) та «Гість на одну ніч» (1939).

У 1930 році знову побував у Європі, в його помешканні у Гамбурзі сталась пожежа, у висліді якої згоріла вся бібліотека та рукописи Аґнона, зокрема, два томи спільної з М. Бубером праці «Історія галицького єврейства». Того року Аґнон востаннє у своєму житті відвідав Галичину, свою малу батьківщину — Бучач (також Львів, Тернопіль, Залізці, Золочів, Броди).[1]

Помер 82-річний прозаїк 17 лютого 1970 року, за даними Юрія Покальчука та Юрія Ковалькова, у містечку Ґдера (за іншими — в Єрусалимі). Похований на цвинтарі, розташованому на Оливковій (Єлеонській) горі.[4]

Відзнаки[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

Особистість Ш. Й. Аґнона формувалася на кордоні взаємодії кількох культур і релігій: в Бучачі, Коломиї, Львові, Тернополі мирно уживалися українська, польська та єврейська мови й культури, взаємодіючи з австрійською, німецькою та російською. Духовне буття галичан визначалося католицизмом, юдейством, православ'ям. Народившись і проживши у Галичині два десятиліття, майбутній класик єврейської літератури написав та опублікував тут близько 70 різних за жанрами літературних творів (вірші, оповідання, нариси).

«У п'ять років я написав свою першу пісню», — сказав Ш. Й. Аґнон у своїй промові на церемонії вручення йому Нобелівської премії. 1903 року з'явилися його перші публікації в журналі «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та тижневику «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. Переселившись до Палестини, Ш. Й. Аґнон 1911 року опублікував «Тойті-танц» («Танок смерті») — твір, написаний за реальними фактами з життя євреїв одного з містечок Галичини.

Двадцятирічним молодим письменником Ш. Й. Аґнон прибув до Львова й став співробітником єврейських періодичних видань. Столиця Галичини, в якій переплелися в єдиному духовному культуротворчому потоці національні традиції різних народів, середньовіччя й ренесанс, архітектура класицизму й еклектики, готики й модернізму, зачарувала його.

Крім романів, Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди.

Старий Бучач
Пам'ятник письменнику у Бад Гомбурзі, Німеччина

Українська тематика[ред.ред. код]

Українська тематика відображена в багатьох творах Аґнона. Найперше в оповіданні «Бартка Добуша», романах «Видання заміж», «На морській глибині», інших творах: «Старі й молоді разом», «Проста історія».

Дослідники творчості Аґнона наголошують на благотворних зв'язках єврейської культури з українською, відзначаючи глибинне пізнання Аґноном творчого досвіду насамперед Миколи Гоголя для становлення його як письменника, про що класик єврейської літератури говорив у своїй Нобелівській промові «Що вплинуло на мою творчість?» Тісний зв'язок з фольклорними традиціями, переплетінням казкового з реальним у творах Аґнона переконують читачів у близькості до нього творчості Михайла Коцюбинського.

1996 року батьківщину Аґнона Бучач вперше відвідала донька письменника Емона Чачкес-Ярон.

Пам'ять[ред.ред. код]

  • 1998 року в Бучачі, Львові, Золочеві, інших містах Західної України знято частину документального фільму «Аґнон» із серії «Письменники століття» (консультантом був Юрій Покальчук), який 1999 року отримав 1-у премію на фестивалі в Палермо (Італія).
  • 2002 року в Тернополі відбулись 11-ті Нобелівські читання, присвячені Аґнону; на них було репрезентовано переклади творів письменника «Бучач. Обітована земля його серця» та бібліографічний покажчик літератури про нього.
  • У Бучачі:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Ред. І. М. Дзюба, А. І. Жуковський та ін.. — К. : [б. в.], 2001. — Т. 1: А. — 825 с. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-2075-8.. — С. 150.
  2. Ковальков Ю., Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф… — С. 23.
  3. Samuel D. Kassow. From «Bichuch» to Warsaw // Who wiil right our history? — P. 17. (англ.)
  4. 17 липня. 125 років від дня народження Шмуеля Йосефа Агнона

Джерела[ред.ред. код]

  • Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К.: КИТ, 2007. — 436 с.;
  • Бергер Е. Самуїл Йосиф Агнон: Методологічні проблеми художньої творчості // Studia methodologica: До 105-річчя Ш. Й. Агнона. — Т., 1995. — Вип. 1;
  • Бубній П., Ковальков Ю. Наші речники у дзеркалі Агнона // Русалка Дністрова. — 1998. — Число 13;
  • Ковальков, Ю. Від Бучача до серцевини мо­рів… / Юрій Ковальков // Вільне життя. — 1991. — № ? (21 черв.). — С. ;
  • Ковальков Ю., Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 23—24. — ISBN 978-966-528-279-2.;
  • Левченко О. Його обітовані землі — Бучач і Єрусалим // Свобода. — 1998. — 18 лип.;
  • Мельничук О. Лауреат премії Нобеля // Тернопіль вечірній. — 1993. — 7 серп.;
  • Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф // ЕСУ. — Т. 1. — С. 150—151;
  • Вони прославили наш край: Бібліографічний посіб­ник. — Т., 2002;
  • Шмуель Йосеф Агнон — лауреат Нобелівської премії: Літературно-краєзнавчий збірник. — Т., 1998.

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Загублені в часі - Агнон // YouTube // ТТБ. — 2016. — Квітень.