Нікрітіна Ганна Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:40, 10 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Згруповано однакові примітки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікрітіна Ганна Борисівна
Народилася 5 жовтня 1900(1900-10-05)
Чернігів, Російська імперія
Померла 10 грудня 1982(1982-12-10) (82 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Богословське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність акторка
Галузь актор
Заклад Камерний театр Таїроваd
Брати, сестри Нікрітін Соломон Борисович
У шлюбі з Марієнгоф Анатолій Борисович
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
заслужений артист РРФСР
IMDb ID 0631980

Ганна Борисівна Нікрітіна (нар. 5 жовтня 1900, Чернігів, Російська імперія — пом. 10 грудня 1982, Ленінград, РРФСР, СРСР[1]) — радянська кіно — і театральна драматична[2] акторка, артистка Камерного театру в Москві[3] (до 1928[4]), ленінградського Великого драматичного[5], сестра Соломона Нікрітіна[6], дружина Анатолія Марієнгофа[7]. Заслужена артистка Російської РФСР[8] (1934).

Біографія

З 1909 по 1917 рік навчалася в Київській Соловцовській гімназі. З 1917 грала в Соловцовському театрі в Києві[9]. З 1917 по 1919 році навчалася в Київській драматичній студії. З 1919 по 1920 рік працювала артисткою Полтавського міського театру.

У 1920 року переїхала до Москви, де грала в Камерному театрі. Жила в будинку, що розташовувався в Богословському провулку[10].

У 1928 році переїхала до Ленінграду[4]. З 1928 грала у Великому драматичному театрі (Ленінград)[9]. У 1930 році жила в Ленінграді по вул. Марата № 47-49[11]. З 1936 по 1937 працювала артисткою Центрального театру Червоної Армії.

Одружилась з поетом Анатолієм Марієнгофом. У них народився син Кирило (10.07.1923, Одеса — 4.03.1940, Ленінград), який покінчив з собою.

Похована на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга поруч з чоловіком (на ділянці 21[12]).

Роботи в театрі

  • «Безприданниця» — матір Лариси Огудалової[13].
  • «Приборкання містера Робінзона» — Альмагула;
  • «Аристократи» — Сонька;
  • «Єгор Буличов та інші» — Варвара;
  • «Три товстуни» — Суок[14];
  • «Вавилонський адвокат» — Зера[15].

Фільмографія

  • «Вороги» — Клеопатра Петрівна Скроботова (дружина Михайла Скроботова; 1953);
  • «Людина-амфібія» — мати Зуріти («Для тебе у неї закрита двері, а для інших — відкрито вікно!», 1961);
  • «Тетянин день» — власниця капелюшного салону (1967);
  • «Зелена карета» — директриса пансіону (1967).

Примітки

  1. ↑ Современное есениноведение
  2. ↑ Николай Федорович Монахов. Повесть о жизни. Искусство, 1961
  3. ↑ Ежегодник Рукописного отдела Пушкинского дома на … год. Изд-во «Наука» Ленинградское отд-ние, 1998
  4. ↑ а б НИКОЛАЙ РОБЕРТОВИЧ ЭРДМАН, АНГЕЛИНА ИОСИФОВНА СТЕПАНОВА. Письма. Иван-Пресс, 1995
  5. ↑ Звезда. Гос. изд-во худож. лит-ры, 2003
  6. ↑ Письма в 24 томах. Наука, 1997
  7. ↑ Сергей Есенин: женщины и друзья
  8. ↑ Центральный государственный архив литературы и искусства Санкт-Петербурга: путеводитель. Лики России, 2007
  9. ↑ а б Анатолий Мариенгоф о Сергее Есенине
  10. ↑ Знамя: литературно-художественный и общественно-политический журнал
  11. ↑ Дмитрий Шерих. Улица Марата и окрестности
  12. ↑ Исторические кладбища Санкт-Петербурга
  13. ↑ Петербургский театральный журнал
  14. ↑ ЮРИЙ КАРЛОВИЧ ОЛЕША. Книга прощания. Вагриус, 1999
  15. ↑ Художники русского театра

Література

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікрітіна_Ганна_Борисівна&oldid=31630393