Абанькін Вітольд Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:25, 23 травня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абанькін Вітольд Андрійович
Народився 15 червня 1946(1946-06-15)
Єйськ, Краснодарський край, РРФСР, СРСР
Помер 27 лютого 2024(2024-02-27) (77 років)
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність політик, громадський активіст
Знання мов російська

Вітольд Андрійович Абанькін (нар. 15 червня 1946(19460615), Єйськ, Краснодарський край) — російський дисидент і правозахисник. Небіж адмірала Павла Абанькіна[1].

Життєпис

Під час строкової служби в армії на території НДР 4 серпня 1966 заарештований при спробі втечі до ФРН. Засуджений за звинуваченням у зраді і дезертирстві на 12 років таборів. У 1966—1978 рр. — відбував покарання в таборі Дубравлаг, Пермському таборі, Володимирській тюрмі. Брав участь в боротьбі ув'язнених за свої права. Про Абанькіна як про одного зі своїх соратників згадував в Нобелівській промові Андрій Сахаров[2].

За його власними словами, під час путчу ГКЧП умовив майора, який командував 10 танками, перейти на бік захисників російського Білого дому. Він також домовився з танкістами про обстріл будівлі КДБ на Луб'янці, але «московські демократи» завадили реалізувати цей план[3].

В даний час живе в Ростові-на-Дону, очолює регіональну правозахисну організацію «Шлях до права» — за твердженням журналістів, за два роки до нього звернулися понад 200 осіб[4]. На цій посаді, зокрема, виконує пісні на теми сталінських репресій, представляючись музичним гуртом «58-я стаття»[5]. Один з ініціаторів випуску книги віршів Юрія Галанськова, проведення Сахаровских читань. Учасник громадянського форуму «Пилорама».

Примітки

Посилання