Канторович Соломон Ілліч
| Канторович Соломон Ілліч | |
 | |
| 1929 — 1937 | |
|---|---|
| Народження: |
1892 Катеринослав |
| Смерть: |
16 серпня 1937 тюремна камера |
| Країна: | Російська імперія і СРСР |
| Освіта: | Ростовський державний університетd |
| Нагороди: | 
|
Канторо́вич Соломо́н Іллі́ч (нар. 1892, Катеринослав[1] — 16 серпня 1937) — організатор охорони здоров'я, народний комісар охорони здоров'я УСРР. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні 1930 — січні 1932 р. Член ЦК КП(б)У в січні 1932 — травні 1937 р. Член ВУЦВК двох скликань.
Біографія
1917 року закінчив медичний факультет Ростовського університету, працював військовим лікарем. Член РКП(б) з 1918 року.
Працював в Народному комісаріаті соціального забезпечення, входив до складу губвиконкому. У 1919—1920 роках очолював санітарну службу 12-ї армії Київського військового округу. З 1920 завідував Харківським губернським відділом охорони здоров'я. Входив в склад колегії Наркомздоров'я УСРР.
У 1926—1929 роках — заступник народного комісара охорони здоров'я УСРР; заступник голови виконавчого комітету Харківської окружної Ради — голова Харківської окружної планової комісії (до січня 1929 року).
З 1929 року — народний комісар охорони здоров'я УСРР.
У 1937 році — заступник народного комісара охорони здоров'я СРСР.
Спрямовував зусилля на організацію перших медично-санітарних частин на промислових підприємствах, санітарно-епідеміологічних станцій, колгоспних пологових будинків, щодо зниження інфекційної захворюваності, по посиленню поширення знань про санітарну культуру.
23 липня 1937 року арештований НКВС у Москві по сфальсифікованій «справі керівників Наркомздоров'я СРСР». Під час слідства етапований до Київської тюрми, де й помер 16 серпня 1937 року.
За успішне проведення заходів по боротьбі з епідеміями постановами ВУЦВК нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора УСРР.
Посмертно реабілітований 1956 року.
Примітки
- ↑ В деяких виданнях місцем народження наводиться Речиця Гомельської області.