Орден Трудового Червоного Прапора УСРР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орден Трудового Червоного Прапора УСРР
Orden Trudovogo Chervonoho Praporu Ukrajins'koji SRR.gif
Девіз «Володарь світу буде труд!»,
«Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»
Країна Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg УСРР
Тип Орден
Кому вручається:
окремим особам і колективам трудящих
Ким вручається Президією ВУЦВК
Кому вручається:
заслуги на фронті боротьби з державною розрухою
Статус не вручається
Нагородження
Параметри довжина: 58 мм
ширина: 56 мм
товщина: 4мм
матеріал: латунь
Засновано: 2 березня 1921
Перше: колективне: 8 травня 1921
індивідуальне: 8 червня 1921
Останнє: 1933
Нагороджено: приблизно 400
Перше вручення 1 березня 1922
Черговість
Відповідає Орден Трудового Червоного Прапора (СРСР)

О́рден Трудово́го Черво́ного Пра́пора УСРР — єдиний орден УСРР (УРСР). Згідно зі статутом ордена, ним нагороджували окремих громадян і колективи трудящих України та інших тодішніх радянських республік, а також громадян іноземних держав. Право нагороджувати орденом належало виключно Президії ВУЦВК. Нагородженим разом зі знаком ордена вручалася від імені ВУЦВК особлива грамота. Цим орденом нагороджено понад 305 осіб, а також різноманітні підприємства. Згідно з постановою Президії ЦВК СРСР від 23 квітня 1933 року «Про ордени Союзу РСР і союзних республік і про нагрудні значки»[1], за яким нагородження орденами увійшло до компетенції СРСР, нагородження орденами союзних республік, у тому числі й орденом Трудового Червоного Прапора УСРР, було припинено.

Опис знака ордена[ред.ред. код]

Оригінальний знак[ред.ред. код]

Перший знак ордена Трудового Червоного Прапора УСРР мав вигляд п'ятикутної зірки з накладеним на неї зубчастим колесом, на тлі якого зображений робітник з розгорнутим червоним прапором у руках. На прапорі гасло: «Володарь світу буде труд!». У центрі знака ордена розміщене ковадло. Нижче — вінок з дубових і лаврових листів, що обрамляє напис: «У. С. Р. Р.». В основі вінка зображені: ліворуч — молот, праворуч — серп і сніп. Нижня частина вінка, а також місце з'єднання серпа і молота прикриті бантом з червоної стрічки.

Слова гасла, поміщені на ордені, узяті з популярної в той час революційної пісні «Червоний прапор»[pl][2]. В одному з її варіантів словами «Владикою світу буде праця!» закінчується останній куплет.

Новий знак[ред.ред. код]

Статут та знак ордена «Трудовий Червоний Прапор УСРР», затверджений у листопаді 1925 року.

…являє з себе п'ятикутню зірку, на яку покладено трибки́, серед цеї шестерні малюнок фабрики й верхня частина стану робітника з книгою, а на фоні золоте сонце. Верх ордена займає Червоний прапор з надписом: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся», а внизу серп та молот, поміж якими літери УСРР, під ними лежать два снопа з колоссям. На ордені напис — «За працю».[3]

Історія ордена[ред.ред. код]

Заснування ордена[ред.ред. код]

Резолюція про заснування ордена була прийнята 5-м Всеукраїнським з'їздом Рад 2 березня 1921 року. В ній зазначалося наступне:

Переходячи до мирного будівництва, яке вимагає від широких мас трудящих докладання великих сил, самовіддачі та ініціативи, V з'їзд Рад УСРР вважає за потрібне відзначити заслуги на фронті боротьби з державною розрухою, як окремих трудящих, так і цілих груп, для чого постановляє заснувати орден Трудового Червоного Прапора і доручає ВУЦВК розробити положення про нагородження орденом Трудового Прапора, а також встановити форму ордена.

Оригінальний текст (рос.)

Переходя к мирному строительству, которое требует от широких масс трудящихся приложения больших сил, самоотдачи и инициативы, V съезд Советов УССР считает нужным отметить заслуги на фронте борьбы с государственной разрухой, как отдельных трудящихся, так и целых групп, для чего постановляет учредить орден Трудового Красного Знамени и поручает ВУЦИК разработать положение о награждении орденом Трудового Знамени, а также установить форму ордена.

У документах з'їзду фігурувало дві назви ордену: «Червоний орден Трудового Прапора» та просто «Орден Трудового Прапора», — але ВУЦВК вирішив обрати назву російського аналогу — ордена Трудового Червоного Прапора РРФСР, запровадженого 8-м Всеросійським з'їздом Рад робітничих, селянських, червоноармійських та робочих депутатів 28 грудня 1920 року[4].

20 квітня 1921 року Президія ВУЦВК розглянула питання про орден Трудового Червоного Прапора та доручила Народному комісаріату освіти УСРР оголосити конкурс на проект малюнка знака ордена. 1 липня 1921 року ВУЦВК вдруге розглянув питання проекту знака ордена та знов запропонував оголосити відкритий всеукраїнський конкурс на ескіз ордена. Конкурс тривав до початку жовтня 1921 року. 5 жовтня Президія ВУЦВК затвердила проект знака ордена з девізом «Кінець розрусі».

Перші нагородження[ред.ред. код]

Оскільки виготовлення знаків ордена вимагало певного часу, нагородження спочатку проводилося без вручення знака, а видавалося лише свідоцтво про нагородження з підписом голови та секретаря ВУЦВК.

Першими орденоносними колективами згідно з рішенням 2-ї сесії ВУЦВК (58 травня 1921 року) стали військові з'єднання: 15-та, 30-та, 51-ша стрілецькі дивізії Збройних Сил України і Криму та 14-та кавалерійська дивізія 1-ї кінної армії, яка «особливо відзначилася на фронті праці та посівної компанії».

Першими ж індивідуальними орденоносцями у червні 1921 року стали інженер І. К. Каспарянц і комісар В. С. Іванов — керівники робіт з відновлення Наводницького моста[5][6] в Києві.

Протягом 19211923 років було нагороджено 172 особи і низку колективів, зокрема Чернігівський губернський земельний відділ, Ізюмський повітовий виконком, 45-ту стрілецьку дивізію, «трудове населення Київської губернії», київський завод «Арсенал», а також ряд трудящих, організаторів підприємств, воєначальників, відомих державних діячів. Так кавалерами ордену стали голова ВУЦВК Григорій Петровський (нагороджений 3 листопада 1922 року) та голова Раднаркома УСРР Християн Раковський (нагороджений 1 серпня 1923 року).

Спроба змінити знак ордена[ред.ред. код]

У 1925 році, в зв'язку з «завершенням відновлення народного господарства і переходом до побудови фундаменту соціалістичної економіки», ВУЦВК вирішив замінити існуючий знак ордена Трудового Червоного Прапора УРСР новим. У результаті двох конкурсів — всеукраїнського і всесоюзного, які проводилися в березні-серпні 1925 року, найкращим був визнаний проект ордена московського художника І. П. Кисельова. 4 листопада зразок знака ордена Трудового Червоного Прапора УСРР і статут до нього були затверджені ВУЦВК і Раднаркомом УРСР.

Попри те, що новий знак ордена Трудового Червоного Прапора був схвалений ВУЦВК і Раднаркомом УСРР, а його зображення і статут ордена були опубліковані в «Збірнику узаконень і розпоряджень робочо-селянського уряду України»[7], він так і не почав використовуватись для нагороджень. ВУЦВК при нагородженні орденом Трудового Червоного Прапора УРСР колективів та окремих громадян і надалі вручав разом із грамотою знак ордена зразка 1921 року.

Впровадження загальносоюзного ордену[ред.ред. код]

7 вересня 1928 року постановою ЦВК та РНК СРСР було запроваджено загальносоюзний орден Трудового Червоного Прапора, після чого нагородження відповідними орденами союзних республік, у тому числі і УРСР, поступово зійшло нанівець.

Орден вручався по 1933 рік. За деякими підрахунками цим орденом було відзначено 307 осіб та 19 колективів (у тому числі 11 військових підрозділів), за іншими даними відбулося близько 400 нагороджень. При цьому знаків ордену було виготовлено приблизно 3200 з 5000 замовлених.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постановление Президиума Центрального исполнительного комитета Союза ССР от 23 апреля 1933 года № 152 «Об орденах Союза ССР и союзных республик и о нагрудных значках» // Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР за 1933 г. — М., 1948. — № 26. (рос.)
  2. Красное знамя (польская рабочая песня «Czerwony sztandar») / Русский текст Владимира Акимова. (рос.)
  3. Збірник узаконень…, 1925/87, с. 1136.
  4. Постановление VIII Всероссийского Съезда Советов от 28 декабря 1920 года «Об Ордене Трудового Красного Знамени» // Полное собрание законодательства СССР. (рос.)
  5. Праздник труда // Коммунист. — 1921. — № 61 (320). — 23 марта. — С. 2.(рос.)
  6. Крупная победа на трудовом фронте // Коммунист. — 1921. — № 62 (321). — 24 марта. — С. 2–3.(рос.)
  7. Збірник узаконень…, 1925/87, с. 1135–1140.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]