Плітка (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 29 травня 2021, заснована на цій версії.
Плітка

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Підродина: Leuciscinae
Рід: Плітка (Rutilus)
Rafinesque, 1820
Види

див. текст

Посилання
Вікісховище: Rutilus
Віківиди: Rutilus
EOL: 24304
ITIS: 163760
NCBI: 48667
Запит «Плітка» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Плі́тка (Rutilus) — рід риб родини коропові (Cyprinidae). Поширена в Європі, в Західній і Північній Азії. Тіло покрите крупною лускою; завдовжки до 30 см, вагою до 300 г, іноді понад 1 кг. Утворює багато підвидів (прісноводні, житлові і напівпрохідні). Живиться рослинами, планктоном, бентосом. Плітка має місцеве промислове значення. Чисельність деяких промислових підвидів (вобла, тараня) помітно зменшується, і вони украй потребують охорони.

Види

Рід включає близько 17 видів, котрі населяють прісноводні та рідше солонуватоводні водойми[1]:

В Україні достовірно зустрічаються три види: Плітка звичайна, Вирозуб і Кутум[2].

Поширення

Поширена в Європі, в Західній і Північній Азії. Плітка звичайна (Rutilus rutilus) поширена повсюдно, відсутня лише в р. Колимі і азійській частині басейну Тихого океану. Плітка звичайна в Україні водиться в басейні Дніпра, Дунаю, Дністра та інших річок.

Викопні рештки риб роду Rutilus є досить звичайними у матеріалах із місцезнаходжень пізнього міоцену, пліоцену та антропогену України[3]. Найдавніші представники роду відомі з олігоцену Монголії (Rutilus sp. - Ардин Обо, Південно-Східна Гобі)[4] та Іспанії (Rutilus antiquus)[5].
Рештки Rutilus sp. ідентифіковані у матеріалах міоценових місцезнаходжень Автрії (Schernham b. Haag)[6], Німеччини (Howenegg)[7], Казахстану (Тунгурук сор; Зайсанська котловина, Жаман гора)[8], Росії (печера Ая[9], Кизил-Чин[8], Морська 2[10], Ольхон Тагай[11]), Туреччини (Chalikli 132 - K692)[12] та України (Лиса Гора 2[13], Єгорівка 2[14], Виноградівка 1, Фрунзівка 2[15]). Ізольовані глоткові зуби Rutilus cf. frisii знайдені в міоцені Казахстану (Голубі піски, Калмакпай, Муратхан, Сарибулак, Туєрик 1 тощо) і Росії (Джилинда) разом з рештками Rutilus tungurukensis Sytchevskaya, 1989[8]. Із пізнього міоцену Іспанії (Ternal) описаний Rutilus pachecri Gaudant, 1984[16]. Рештки риб роду знайдені у пліоценових відкладах Вірменії (Rutilus oswaldi Bogatchov, 1938 - Dzoraghbyur, Kotayk)[17][18], Болгарії (Rutilus sp. - Tchelopetchene 1, Anodonta facies)[19], Німеччини (Rutilus cf. rutilus - Willershausen)[20][21], Нідерландів (Rutilus rutilus - Tegelen)[22] та України (Rutilus cf. rutilus, Rutilus cf. frisii - Кам'янське, Кучурган, Ногайськ, Одеса)[23][24]

Розмноження

Статевої зрілості досягає в 3—4 роки. Плодючість до 100 тисяч ікринок. Нерест в квітні — травні. Ікру відкладає на торішню рослинність. Самці відрізняються шлюбним вбранням.

Рідкісні види

Плітка вирезуб — рідкісний вид роду Rutilus, занесений до ЧКУ

Вид вирозуб занесений до Червоної книги України[25].


Література

  • Морфологічна мінливість та структура популяцій плітки та окуня в річкових системах різного типу : автореф. дис. ... канд. біол. наук : 03.00.10 / Гупало Олена Олександрівна ; НАН України, Ін-т гідробіології. - Київ, 2018. - 22 с. : рис.

Джерела

  1. ↑ Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2012). Види роду Rutilus на FishBase. Версія за May 2012 року.
  2. ↑ Мовчан Ю.В. Риби України (таксономія, номенклатура, зауваження // Збірник праць Зоологічного музею. - 2008-2009. - №40. - С. 47-86
  3. ↑ Ковальчук А.Н. Карповые рыбы (Cyprinidae) в палеонтологической летописи Украины // Современная палеонтология: классические и новейшие методы: тезисы IX Всерос. научн. школы молодых ученых палеонтологов (1-3 октября 2012 г., ПИН им. А.А. Борисяка РАН. - М.,2012. - С. 25.
  4. ↑ Сычевская Е.К. Пресноводная палеогеновая ихтиофауна СССР и Монголии. - В кн.: Труды Совместной советско-монгольской палеонтологической экспедиции. - М.: Наука, 1986. - Вып. 29. - 157 с.
  5. ↑ Cabrera L., Gaudant J. Los Cyprinidos (Pisces) del sistema lacustre Oligocenico-Miocenico de los Monegros (sector SE de la Cuenca del Ebro, provincias de Lleida, Torrangona, Huesca y Zaragoza) // Acta geologica Hispanica. - 1985. - 20 (3-4). - P. 219-226.
  6. ↑ of Vertebrates: fossil Fishes, Amphibians, Reptiles and Birds (fosFARbase) localities and taxa from the Triassic to the Neogene[недоступне посилання з липня 2019]
  7. ↑ Tobien H. Die jungtertiäre Fossilgrabungsstätte Höwenegg im Hegau (Südwestdeutschland). Ein Statusbericht // Carolinea. - 1986. - 44. - Р. 9–34.
  8. ↑ а б в Сычевская Е.К. Пресноводная ихтиофауна неогена Монголии. - В кн.: Труды Совместной советско-монгольской палеонтологической экспедиции. - М.: Наука, 1989. - Вып. 39. - 144 с.
  9. ↑ Филиппов А.Г., Ербаева М.А., Сычевская Е.К. Миоценовые отложения пещеры Ая на Байкале // Геология и геофизика. 2000. - 41 (5). - С. 755–764.
  10. ↑ Титов В.В., Тесаков А.С., Данилов И.Г., Данукалова Г.А., Мащенко Е.Н., Пантелеев А.В., Сотникова М.В., Сычевская Е.К. Первая представительная фауна позвоночных позднего миоцена на юге европейской России // Доклады РАН. - 2006. - 411 (5). - С. 715–717.
  11. ↑ Логачев Н.А., Ломоносова Т.К., Климанова В.М. Кайнозойские отложения Иркутского амфитеатра. - М.: Наука, 1964. - 196 с.
  12. ↑ Menzel H., Becker-Platen J.D. Otolithen aus dem Tertiär der Türkei (Känozoikum der Türkei) // Geologisches Jahrbuch. - 1981. - 42. - S. 5–91.
  13. ↑ Ковальчук О.М., Рековець Л.І. Рештки прісноводних риб (Teleostei) з міоценових та плейстоценових відкладів місцезнаходження Лиса Гора (Запорізька обл.) // Природничі науки: зб. наук. праць. - Суми, 2012. - С. 108–113.
  14. ↑ Ковальчук А.Н. Сообщество пресноводных рыб в озерных отложениях позднемиоценового местонахождения Егоровка (Одесская область) // Збірник праць Зоологічного музею. - 2011. - №42. - С. 128–136.
  15. ↑ Ковальчук А.Н. Пресноводная ихтиофауна раннего туролия из местонахождения Фрунзовка 2 (Одесская обл.) // Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова. Серія Біологія. - 2013. - Т. 17, вип. 1 (30). - С. 60–64.
  16. ↑ Gaudant J. Sur les poissons fossiles (Téléostéens, Cyprinidae) des gypses Turoliens du Fosse de Teruel: essai d’approche paleoécologique // Estudios geol. Inst. invest. geol. Lucas Mallada. - 1984. - 40. - Р. 463–472.
  17. ↑ Богачев В.В. Фауна диатомовых плиоценовых отложений в Закавказье // Труды Азербайджанской филии АН СССР. - 1938. - № 9. - С. 61–65.
  18. ↑ Сычевская Е.К. Ископаемые костистые рыбы СССР. - М.: Наука, 1980. - 210 с.
  19. ↑ Kamenov B., Kojumdshieva E. Stratigraphy of the Neogene in the Sofia Basin // Palaeontology, Stratigraphy and Lithology (Bulgarian Academy of Science). - 1983. - 18. - Р. 69–84.
  20. ↑ Gaudant J. L'ichthyofaune pliocene de Willershausen am Harz (Basse Saxe, Allemagne) – un reexamen // Stuttgarter Beitrage zur Naturkunde, Serie B. - 1997. - 257. - 51 p.
  21. ↑ Weiler W. Fischreste aus dem Oberpliozän von Willershausen // Archiv für Hydrobiologie. - 1933. - 25. - S. 291–354.
  22. ↑ Gaudant J. L'ichthyofaune tiglienne de Tegelen (Pays-Bas): signification paléoécologique et paléoclimatique // Scripta Geologica. - 1979. - 50. - Р. 1–16.
  23. ↑ Дуброво И.А., Капелист К.В. Каталог местонахождений третичных позвоночных УССР. - М., 1979. - 160 с.
  24. ↑ Таращук В.І. Матеріали до вивчення прісноводних риб з неогенових та антропогенових відкладів України // Збірник праць Зоологічного музею АН УРСР. - 1962. №31. - С. 3–27.
  25. ↑ Вирезуб в Червоній книзі України
Це незавершена стаття про Коропоподібних.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плітка_(рід)&oldid=32373263