Фабій Валент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:34, 8 червня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (+портали)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фабій Валент
Народився 35(0035)
Ананьї, Провінція Фрозіноне, Лаціо, Італія
Помер 69
Урвінум
·страта
Країна Стародавній Рим
Діяльність військовик
Учасник Рік чотирьох імператорів
Посада консул-суфект
Термін 69 рік
Попередник Авл Марій Цельс
Наступник Гай Квінтій Аттік

Фабій Валент (Фабій Валент, д/н —69) — політичний та військовий діяч Римської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини вершників. Народився в Анагні (сучасне м. Ананьї). Про початок кар'єри відомо замало. За Нерона, під час Ювеналових ігор, він неодноразово виступав як мім, спочатку вдаючи, ніби його до цього змушують, потім — не приховуючи, що виступає за власним бажанням. Гра на сцені принесла йому репутацію вмілого актора.

У 60-х роках був легатом I Германського легіону, що стояв біля сучасного Бонна. У 68 році брав участь у придушені повстання Гая Юлія Віндекса у Нижній Германії. Після загибелі імператора Нерона та сходження на трон Гальби, дійшов до думки висунути від германських легіонів свого претендента. Ним став Вітеллій. Після загибелі у 69 році Гальби очолив війська проти імператора Отона, якого переміг у битві при Бедріакі.

Слідом за ним проголосив у Римі імператором Вітеллія. За це став консулом-суфектом (разом з Авлом Цециною Алієном). Був серед тих, хто готувався до боротьби з військами Веспасіана. Проте в цій час раптово захворів. Під час хвороби Валента легіони Вітеллія в Іллірії перейшли частково на бік Веспасіана. Разом з тим Фабій Валент зібрав сили для протидії Веспасіану, але зазнав поразки у другій битві при Бедріаці. Після цього через Пізу втік до м. Геркулес Монекус (сучасне м.Монако), де Валента було схоплено й незабаром у м. Урвінум (сучасне м.Урбіно) було страчено.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rudolf Hanslik: Fabius II 13. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 497 f.