Консул-суфект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Консул-суффект (лат. consul suffectus) — особливий різновид давньоримської магістратури консула.

За часів Республіки консула-суффекта вибирали у разі, якщо один з консулів умирав під час свого консулату. Під час громадянських воєн 40-х років та під час існування Другого тріумвірату стало практикуватися обрання суффектів після дострокового складання повноважень консулами, а у I—II столітті н. е. призначення суффектів стало нормою. За часів Тиберія призначалося з політичних мотивів вісім пар суффектів. Своєї найвищої точки ця практика досягла за правління Коммода, коли у 190 році на посаді консулів-суффектів перебувало послідовно 25 осіб.

Так консулами-суффектами свого часу були історик Тацит, письменник Пліній Молодший, філософ Сенека, правник Луцій Волузій Меціан.

Посилання[ред.ред. код]