Субординація

Субордина́ція (лат. subordinatio, sub — під, ordino — призначаю, керую) — вид службових відносин, що передбачає підпорядкування для нижчої за рангом (посадою, званням) службової особи виконання рішень (наказів) і вимог вищестоящої особи, а також дотримання у цих відносинах правил службової дисципліни, етики і відповідальності.

Отже, субординація — це відносини, дії між одиницями спільноти, побудованої за ієрархічним принципом, що власне і полягають у безпосередньому підпорядкуванні одного члена ієрархії іншому.

Термін використовується у сферах професійної діяльності людей, де встановлюється чітка службова дисципліна — у військовій справі, державній службі тощо.

Див. також

• Військова ієрархія
• Організаційна структура управління
• Централізація

Джерела

• Словник іншомовних слів., К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР., 1975, стор. 643

Посилання

• Субординація // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.