Цівчинська Алла Аполлонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 18 червня 2021, заснована на цій версії.
Цівчинська Алла Аполлонівна
Народилася14 (27) травня 1912(1912-05-27)
Олександрія
Померла1997(1997)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Діяльністьписьменниця
Alma materКиївський університет
Мова творівукраїнська
російська

Цівчинська Алла Аполлонівна (14 (27) травня 1912(19120527), Олександрія, Херсонська губернія — 1997) — українська письменниця.

Життєпис

Народилася 27 (за старим стилем 14) травня 1912 року в Олександрії Херсонської губернії. Рано втратила батька[1].

Навчалася в Олександрійській агрономічній школі[2]. Потім в Одеському інституті профосвіти (1930—1933), та Київському держуніверситеті (1933—1934), де познайомилася із Миколою Зеровим.

Учителювала. У роки війни була забрана як остарбайтерка до Німеччини. У 1950 році прибула до Австралії, у 1959 році — до США.

У 1965—1977 роках працювала коректором у газеті «Новое русское слово». Власним коштом видала повість про Миколу Зерова «Незабутнє, немеркнуче…».

Померла в 1997 році.

Родина

Батько — Аполлон Іванович Цівчинський (помер 1919 р. від холери[2]) — нотаріус в Олександрії. У 1886 р. був одним із засновників Міської громадської бібліотеки та членом її першої дирекції.[3] Був заповзятим театралом. На початку 1890-х років придбав сарай для засипки зерна, який до того виконував функцію міського приміщення для театральних вистав, зніс його, і на тому місці звів нову будівлю театру. З того часу місто відвідували кращі мандрівні театральні трупи.[4]

Мати — Олена (в дівоцтві Бачинська, померла бл. 2 серпня 1971 в США[5]).

Дід по матері — народний учитель в Олександрії Опанас Васильович Бачинський (помер 1934 р.), що майже 50 років віддав навчанню олександрійських дітей, завідувач першого міського приходського училища[6]. Бабуся — Улита Павлівна (померла 1917 р.).

Дядько по матері Михайло Бачинський в молодості товаришував з Миколою Зеровим[1]. Другий дядько — Костянтин, закінчив Київський університет, вчителював (помер 1919 р. в Одесі).[2]

Творчість

Автор повістей «Незабутнє, немеркнуче…» (1962), «Сніжинки в хуртовині» (1979), «Край дороги» (1983), «Зоя — життя» (б. р.).

Окремі видання

  • Цівчинська А. Зоя — життя. Повість-хроніка. — Нью-Йорк, 1987. — 58 с.
  • Цівчинська А. Незабутнє, немеркнуче… Повість-спогади про Миколу Зерова. — Нью-Йорк, 1962. −64 с.
  • Цивчинская А. Незабвенное, немеркнущее… Повесть-воспоминания о Николае Зерове. — Нью-Йорк, 1963. — 79 с.
  • Цівчинська А. Сніжинки в хуртовині. Повість. — Нью-Йорк, 1979 — 67 с.

Література

  • Білокінь С. «Надто далеко Ви заїхали…» // Родинне вогнище Зерових. — К.: Гелікон, 2004. — С.58-68.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання

  1. ↑ а б «Приватний Зеров» Наталя Котенко
  2. ↑ а б в «Поневіряння по світах — Алла Цівчинська» Надія Жахалова. 17.07.2016
  3. ↑ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ГРОМАДСЬКА БІБЛІОТЕКА (історична довідка)
  4. ↑ «ПЕРШИМ ІМ'Я КРОПИВНИЦЬКОГО ПРИСВОЇЛИ ТЕАТРУ З МІСТА ОЛЕКСАНДРІЯ». Володимир Поліщук. «Сто років тому. Книга публікацій». — Кропивницький:, 2017
  5. ↑ База данных «Участники Белого движения в России». Ц.
  6. ↑ «Де жили відомі олександрійці? – вулиці міста (третя частина) До Дня міста Олександрії». Надія Жахалова
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цівчинська_Алла_Аполлонівна&oldid=32744374