Сагайдак (Миргородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сагайдак
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Миргородський район
Рада Сагайдацька сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1104
Поштовий індекс 38033
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. / 49.72833; 33.98306Координати: 49°43′42″ пн. ш. 33°58′59″ сх. д. / 49.72833° пн. ш. 33.98306° сх. д. / 49.72833; 33.98306
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Найближча залізнична станція Сагайдак
Місцева влада
Адреса ради 38030, Полтавська обл., Шишацький р-н, с.Сагайдак, вул.Федоренка,85
Карта
Сагайдак. Карта розташування: Україна
Сагайдак
Сагайдак
Сагайдак. Карта розташування: Полтавська область
Сагайдак
Сагайдак
Мапа
Мапа

Сагайда́к — село в Україні, в Миргородському районі Полтавської області. Населення становить 1104 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сагайдацька сільська рада.

Географія

Село Сагайдак знаходиться за 6 км від правого берега річки Грузька Говтва, за 1 км від села Білаші, примикає до сіл Чорнобаї та Дмитрівка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Через село проходять автомобільна дорога Т 1720 та залізниця, станція Сагайдак.

Історія

Село виникло на початку 20 сторіччя під час прокладання залізниці Полтава — Ромодан. 1890 р. збудовано станцію, 1910 — амбар (пізніше хлібоприймальний пункт). За переписом 1926 р. Сагайдак — центр Сагайдацької сільської ради Шишацького району Полтавського округу, 207 господарств, 456 ж., підпорядковано село й 17 хуторів. 1929 р. збудовано семиричну школу. У березні 1933 відбулося Сагайдацьке заворушення голодуючих. З 1935 працює овочеприймальний пункт, з 1948 — лікарня на 30 ліжок. Під час німецької окупації (21 вересня 1941 — 22 вересня 1943) гітліревці розстріляли   4 і вивезли до Німеччини 11 чоловік.

Наприкінці 1932 р. — на початку 1933 р. на залізничній станції Сагайдак, як і на ряд інших станцій, звозили на зсипний пункт зерно, відібране у жителів навколишніх сіл та хуторів, так званими буксирними бригадами. Серед голодуючого населення навколишніх сіл у березні 1933 року поширилися чутки, що на станції Сагайдак будуть давати зерно голодуючим. Гнані останньою надією на порятунок, сотні знесилених голодом людей потягнулися до Сагайдака, а коли виявилося, що хліба їм ніхто й не думав відпускати, всі рушили до хлібних складів. Червоноармійці, що охороняли склади, пробували відігнати натовп голодуючих, але селяни збили замки, увірвалися до складу і почали набирати зерно, хто в мішок, хто в торбинку чи кошик. Інші, не в змозі стримати голод, почали хапати зерно жменями та й їсти.  Вартові викликали допомогу. На станцію прибула кіннота, яка, увірвавшись на територію складів, учинила розправу над голодними селянами: багатьох було побито і заарештовано, подальша доля яких невідома.[1]

Економіка

  • ТОВ «Пасипол».
  • ЗАТ «Сагайдак-Агро».
  • Сагайдацьке хлібоприймальне підприємство.
  • ПП Маляр.
  • ПП Шанкін.
  • ПП Біличенко.
  • ПП Рудич.

Об'єкти соціальної сфери

  • Школа.

В художній літературі

Про своє дитинство в селі пише українська діаспорна письменниця Олена Лукаш у автобіографічному романі «Стежками дитинства».

Також

Посилання