Воскобійники (Миргородський район)
| село Воскобійники | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Миргородський район |
| Громада | Шишацька селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 682 |
| Поштовий індекс | 38012 |
| Телефонний код | +380 5352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°01′42″ пн. ш. 34°09′08″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 34.15222° сх. д.Координати: 50°01′42″ пн. ш. 34°09′08″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 34.15222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
151 м |
| Водойми | ставки |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38000, Полтавська обл., Миргородський р-н, селище Шишаки, вул. Соборності, буд. 2 |
| Карта | |
  Воскобійники | |
 Воскобійники | |
| Мапа | |
| |
Воскобі́йники — село в Україні, у Шишацькій селищній громаді Миргородського району Полтавської області. До 2015 орган місцевого самоврядування — Воскобійницька сільська рада, до складу якої входили також села: Носи, Романки, Вертелецьке, Сулими, Величкове.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Шишацького району, село увійшло до складу Миргородського району Полтавської області[1].
На території села знаходяться загальноосвітня школа 1-3 ступенів, будинок культури, контора СТОВ "Воскобійники", декілька магазинів, дитячий садок "Берізка", тваринницькі ферми.
Географія[ред. | ред. код]
Село Воскобійники знаходиться за 1 км від правого берега річки Стеха, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Романки, нижче за течією на відстані в 1 км розташоване село Вертелецьке. Відстань до центру громади - 25 км, до обласного - 80. До найближчої залізничної станції Яреськи - понад 30 км. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.
Походження назви[ред. | ред. код]
Перші згадки відносяться до середини 19 сторіччя. В той час на цьому місці існував козацький хутір Воскобойників. Він є у XXXIII томі видання «Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣниямъ 1859 года». На той час зареєстровано 19 дворів, населення: 70 чоловіків, 83 жінки[2].
Населення займалося сільським господарством: хліборобством, скотарством та бджолярством. Важливою складовою частиною бджолярства було виготовлення воску. Звідси ймовірно і походить назва.
В цій місцевості розповсюджено прізвище Воскобойник (Воскобійник) та похідні від нього. Відомо, що в 1906-1907 рр. людина на прізвище Воскобойник[3],[4] була старшиною Ковалівської волості. Також походять з Полтавщини підприємець Воскобійник Олексій (1922 р.н.), український вчений-історик Воскобійник Михайло Григорович (1918 р.н.), полковник армії УНР Воскобойніков Микола Порфирович (1880 р.н.).
У списку населених пунктів Полтавської губернії станом на 1910 рік згадується як хутір Воскобійників, відносився до Ковалівської волості Зіньківського повіту[5]. У списку сільських Рад Полтавської губернії на 7 вересня 1923 року згадується вже як село Воскобійники Ковалівського району Полтавського округу[5].
Місце в адміністративно-територіальному поділі[ред. | ред. код]
Згідно зі списком сільських рад Полтавської губернії на 1 лютого 1925 р. (зі змінами, затвердженими постановою ВУЦВКа від 03.03.1925) село Воскобійники віднесено до Шишацького району Полтавського округу.[5] Такі ж дані наведені в аналогічних списках 1926, 1928 рр[5]. Список сільських, селищних та міських Рад Полтавської області на 1 вересня 1946 р. відносить село Воскобійники до Шишацького району Полтавської області[5]. Список сільських, селищних та міських Рад Полтавської області на 1 березня 1960 р. відносить с. Воскобійники до Гоголівського району (Шишацький район перейменували у Гоголівський)[5]. Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сільських Рад Полтавської області на 1 жовтня 1965 р. - до Диканського району[5]. Список міст обласного підпорядкування, міських, селищних та сільських Рад Полтавської області на 10 грудня 1967 р. - знову до Шишацького[5]. Аналогічний список на 1 січня 1978 р., на 1 січня 1989 р., та адміністративно-територіальний поділ Полтавщини на 1 червня 2012 р. підтверджують відношення с. Воскобійники до Шишацького району Полтавської області[5].
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 682 особи (2001 р).[6]
Згідно з даними Державної служби статистики [Архівовано 23 січня 2013 у Wayback Machine.] України за 2001 р., своєю рідною мовою 97,51% населення вважають українську, 1,32% - російську, 0,88% - білоруську та 0,15% - вірменську[7].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Навчально-виховні заклади[ред. | ред. код]
Функціонує школа I-III ступенів та дитячий садок.
Воскобійницька загальноосвітня школа має спортивний напрям із поглибленим вивченням математики та інформатики. Чимало її випускників навчається в провідних вищих навчальних закладах України: Полтавській аграрній академії, Полтавському технічному університеті ім. Ю. Кондратюка, НТУ "ХПІ", Харківській юридичній академії, НУДПСУ, Полтавському педуніверситеті та ін.
Культура[ред. | ред. код]
Функціонує бібліотека.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Функціонує Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини. Акредитована за 1 категорією[8]
Зв'язок[ред. | ред. код]
- Поштовий зв'язок - Сільське відділення поштового зв’язку Воскобійники Центр поштового зв’язку №5 Миргород Полтавська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта"[9]. Индекс 38012. Адреса: вул. Центральна, 2
- Телефонний зв'язок. Стаціонарний телефонний зв'язок від "Укртелеком", код 05352. Мобільний зв'язок - Київстар, МТС Україна.
Економіка[ред. | ред. код]
СТОВ "Воскобійники"
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Братська могила радянських воїнів (1957 р.). Автори: скульптор Я. Рик, архітектор Н. Клейн.[10]
- Пам’ятний знак воїнам-землякам (1968 р.). Авторство належить Житомирським художнім майстерням[10].
Релігійні та ритуальні споруди[ред. | ред. код]
- Свято-Іллінська церква (устав зареєстрований в 2012 р.[11])
- Цвинтар
Історичні факти[ред. | ред. код]
Від Голодомору 1932-1933 рр померло 155 чол[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Н.Штиглиц (1862). Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣниямъ 1859 года. Том ХХХІІІ (рос. дореф.) . Санкт-Петербург: Центральный Статистический комитет МВД. с. 309. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 серпня 2015.
- ↑ рос. дореф. Справочная книжка по Полтавской губерніи на 1906. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія, аренд. Д. Н. Подземскимъ. 1906
- ↑ рос. дореф. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1907 год. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1907
- ↑ а б в г д е ж и к Білоус Г. П.; Білоусько О. А.; Гудим В. В. (2012). Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-2012 рр.): довідник з історії адміністративно- територіального поділу (PDF) (українська) . Полтава: ТОВ «АСМІ». с. 400. ISBN 978-966-182-203-9. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2015.
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 26 серпня 2015.
- ↑ Банк даних. database.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 серпня 2015.
- ↑ Наказ Міністерства охорони здоров’я України 15.05.2015 № 281 (PDF) (українська) . Процитовано 29.08.15.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Детальна інформація про відділення поштового зв’язку. services.ukrposhta.com. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ а б [[[Пам'ятки історії Шишацького району|accessdate]] = 2015-08-29 Пам'ятки історії Шишацького району] (укр.).
{{cite news}}: Перевірте схему|url=(довідка) - ↑ Про реєстрацію статутів релігійних громад | Полтавська обласна державна адміністрація. www.adm-pl.gov.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Юхновський І.; Верстюк В.; Борисенко В. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні (PDF) (українська) . Київ: Видавництво імені Олени Теліги. с. 1000. ISBN 978-966-355-024-4. Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 26 серпня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Воскобійники [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Різдвяно-Богородицька церква [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.], сайт «Полтавіка»
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |