Едмунд Піщ
| Едмунд Піщ | |
|---|---|
| Народився |
17 листопада 1929[1] Бидгощ, Республіка Польща[2] |
| Помер |
22 березня 2022 (92 роки) Ольштин, Республіка Польща |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | богослов, католицький священник, католицький єпископ |
| Знання мов | польська |
| Посада | archbishop of Warmiad, Roman Catholic bishop of Warmiad, титулярний єпископ, єпископ-помічник і апостольський адміністратор[d] |
| Конфесія | католицька церква[3] |
| Нагороди | |
Едмунд Міхал Піщ (пол. Edmund Michał Piszcz, нар. 17 листопада 1929 року, м. Бидгощ, Польща) — польський римо-католицький діяч, доктор теологічних наук, допомідний єпископ діцезії Хелмінської в 1982—1985 рр., апостолський адмінстратор sede plena вармінської діцезії у 1985—1988 рр, діцезіальний єпископ вармінський в 1988—2006 рр. (з 1992 р. архієпископ митрополит вармінський), з 2006 р. архієпископ-пенсіонер архідіцезії вармінської[4].
Заслужена людина для української греко-католицької церкви в Польщі. За його допомоги низку храмів, які були не потрібні римським католиками чи які вже по факту використовували греко-католики, в Ельблонгу та його околицях було передано українським громадам. Загалом було передано близько 12 храмів, які римським католикам не були критичні. Так в районі 1981 р. (в цей рік було виконано розписи) було дозволено служити в каплиці (колишній цвинтарній) на вул. Трагутта (ul. R. Traugutta), 15. В 1984 р. греко-католики отримали цю каплицю у власність. Вона стала сатрою церквою Різдва св. Іоанна Предтечі, якою ельблонзькі українці користувалися до Різдва 2021 р.[5]
Примітки
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1034288075 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ K.R. Prokop: Biskupi Kościoła katolickiego w III Rzeczpospolitej. Kraków: Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych «Universitas», 1998, s. 114—116. ISBN 83-7052-900-3.
- ↑ Парнікоза, Іван (01.11.2019). о. Іван Яремин. Прадідівська слава. База даних українських пам'яток (українська) . Микола Жарких. Процитовано 01.11.2019.
Джерела
|
