Бидгощ
 | Вступний розділ цієї статті, ймовірно, занадто довгий. |
Би́дгощ (пол. Bydgoszcz, нім. Bromberg, лат. Bidgostia) — місто в історичному регіоні Куявія на півночі Польщі. Розміщене на річці Брді, є початковим пунктом Бидгощського каналу, який на сході доведений до Вісли. Бидгощ — найбільше місто та адміністративний центр Куявсько-Поморського воєводства[7].
Є одним із найбільших міст Польщі, 8-м за чисельністю населення (363 930 осіб), 10-м за площею (175,98 км²)[8]. Бидгощ оточений великими лісовими масивами; у місті є багато зелених зон: парків (зокрема, один із найбільших у Польщі), лісів. Місто є значним економічним, культурним, науковим, медичним (10 лікувальних закладів, один із найкращих онкологічних центрів країни), військовим (розташовані Інспекторат Управління Збройних сил, а також навчальний центр НАТО) та спортивним центром країни. Є великим транспортним вузлом (автомобільним, залізничним, водним), має міжнародний аеропорт імені Ігнація Яна Падеревського та річковий порт, тут перетинаються два річкових транспортних шляхи, які об'єднують між собою річкові транспортні системи Західної та Східної Європи.
Місто має диверсифіковану промисловість і розвинуту сферу послуг. Поряд із вітчизняними підприємствами в місті функціонує також багато представництв іноземних компаній. У 2005 році засновано Бидгощський промислово-технологічний парк, в якому у 2009 році на 30 га заклали Поморську спеціальну економічну зону.
У 2010 році в Бидгощі навчалося 44,4 тис. студентів[9], тут діють 4 публічних вищих навчальних заклади: Університет Казимира Великого, Природничо-технологічний університет ім. Снядецьких, Медичний коледж Університету Миколая Коперника, Музична академія, а також 6 приватних університетів, три з яких належать до великих навчальних центрів північної Польщі — Куявсько-Поморська вища школа, Вища школа економіки, а також Вища банківська школа[10]
Місто є великим центром музичної культури, діють відома філармонія з доброю акустикою, сучасна опера. У 2005 році випускник Музичної академії Рафал Блехач став переможцем XV Міжнародного конкурсу піаністів ім. Фридерика Шопена. Окрім публічного Польського драматичного театру, у Бидгощі функціонують також кілька приватних театрів, численні художні галереї традиційного та сучасного мистецтва.
Є великим туристичним центром. Заслуговують на увагу Старе місто в долині річки Брди (до складу також входить район Старий Фордон, розміщений над Віслою), Млинарський острів (пол. Wyspa Młyńska), Бидгощська Венеція та Середмістя з будівлями у стилі сецесії, старовинні костели, католицькі святині, численні музеї. Унікальною пам'яткою Бидгоща є найстаріший із діючих штучних водних транспортних шляхів — Бидгощський канал (1774 року) із системою шлюзів. Чарівності місту додає набережна, яку в темну частину доби освітлюють. У весняно-літній сезон на річці Брді працює річковий трамвай. Є велика кількість гідротехнічних споруд.
Бидгощ є членом Спілки польських метрополій, центром Бидгощського повіту. З 2004 року — центр Бидгощської дієцезії Римсько-католицької церкви в Польщі. У місті перебуває Адміністративний суд воєводства.
Географія[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Клімат[ред. | ред. код]
| Клімат Бидгоща | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 0,8 | 2,7 | 7,1 | 13,6 | 18,6 | 21,6 | 23,5 | 23,2 | 18,6 | 12,7 | 7,1 | 2,9 | 12,7 |
| Середня температура, °C | −1,2 | −0,1 | 3,3 | 8,9 | 14 | 17,4 | 19,4 | 19,0 | 14,7 | 9,5 | 4,9 | 1,0 | 9,2 |
| Середній мінімум, °C | −3,5 | −2,9 | −0,5 | 3,8 | 8,8 | 12,4 | 14,9 | 14,5 | 10,7 | 6,5 | 2,7 | −1 | 5,5 |
| Норма опадів, мм | 44 | 36 | 48 | 40 | 61 | 66 | 88 | 64 | 54 | 46 | 43 | 46 | 636 |
| Днів з опадами | 8 | 7 | 8 | 7 | 8 | 8 | 9 | 8 | 7 | 7 | 7 | 8 | 92 |
| Вологість повітря, % | 84 | 82 | 77 | 69 | 66 | 65 | 69 | 69 | 73 | 80 | 87 | 85 | 76 |
| Джерело: Climate-Data.org[11] | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
У середньовіччі — прикордонне місто. У 1346 році король Казимир III Великий надав місту Маґдебурзьке право. У XVI столітті, завдяки торгівлі зерном та сіллю, місто стало одним з найбільших у Польщі. З 1815 року було частиною Великого князівства Познанського. Після 1772 році в результаті першого поділу Речі Посполитої, Быдгощ попал под прусско-немецкое влияние (спочатку в Прусському королівстві, а з 1871 р. об'єднав Німеччину). У 1773 році почали будівництво Бидгощського каналу, що пов'язує річки Брду та Нотець. У XIX столітті побудували залізницю, яка з'єднала Бидгощ із Пілою, Ґданськом, Торунем та Іновроцлавом. Значну частину своєї історії Бидгощ був під німецькою владою в результате разделов Польши. Однак у 1919 році, згідно з положеннями Версальського договору, Бидгощ повернувся до Польщі. Під час другої світової війни знаходилася в Ґданській провінції Західної Пруссії, однак юридично він не був визнаний через те, що німці окупували Польщу та Бидгощ. Після звільнення Бидгощ стала столицею Поморського, а потім Бидгощського воєводства Польщі. 1973 року до складу міста увійшло сусіднє місто Фордон.
Українці в Бидгощі[ред. | ред. код]
Військові кошари в місті стали місцем інтернування вояків УНР. О. Колянчук вказує, що невеликі групи солдат УНР було інтерновано у інших військових осередках Бидгоща.
У Бидгощі після Ченстохови опинилися вояки 1-шого Запорізького окремого авіаційного загону. За наполяганням підполковника В. Мурашка їх перевели сюди, де їм знайшлася робота за фахом у навчальних закладах польських Військово-повітряних сил. Льотчики стали працювати інструкторами з пілотажу у Нижчій школі пілотів, а авіаційні техніки — у Школі авіамеханників (окрім підготовки польських спеціалістів вони також займалися ремонтом літаків та ротаційних двигунів. Загалом, у школах міста знайшли працю 53 вояки загону. 22.11.1921 р. у Бидгощі українці офіційно передали полякам усе майно 1-го Запорізького авіаційного загону, зокрема 8 справних літаків, 3 вантажівки «Берліє», напів-вантажівку «Фіат» та ін. Українські авіатори працювали в Бидгощі до літа 1922 р. Тоді в умовах кризи і інфляції за вимаганням місцевої громадськості їх звільнили. Після цього авіаційний загін як військова частина припинив своє існування. Люди роз'їхалися по Польщі, хтось виїхав до Західної Європи, а хтось повернувся до України, де був репресований[12].
У Бидгощі служив у авіачастині по вул.Szubińska [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.] Андрій Володимирович Наконечний – багатолітній діяч та керівник ельблонзького відділення Українського-суспільного культурного товариства / Організації українців в Польщі, член головного правління УСКТ, почесний голова ельблонзького відділення ОУП[13].
У місті наявні також вулиці з українськими назвами: вулиця Huculska та вулиця Kijowska[14]
Населення[ред. | ред. код]
Населення Бидгоща нараховує 366 074 осіб: 195 648 жінок і 173 175 чоловіків (дані на 2005). В останні роки в місті поширюється постійна тенденція вилюднювання міста. Значне число від'їжджаючих складають мігранти до Великої Британії та Ірландії.
Із 2017 року, коли Україна отримала безвізовий режим із ЄС і Польщею зокрема, у місті з'являється все більше українців.
Населення за роками[ред. | ред. код]
| Приріст | Рік | Населення | Приріст | Рік | Населення |
|---|---|---|---|---|---|
| XVII ст. | 4 900 осіб | ▲ | 1955 рік | 202 044 осіб | |
| 1717 рік | 150 осіб | ▲ | 1965 рік | 256 582 осіб | |
| ▲ | 1800 рік | 4691 осіб | ▲ | 1968 рік | 278 000 осіб |
| ▲ | 1849 рік | 10 263 осіб | ▲ | 1975 рік | 322 657 осіб |
| ▲ | 1875 рік | 31 308 осіб | ▲ | 1985 рік | 366 424 осіб |
| ▲ | 1910 рік | 57 700 осіб | ▲ | 1990 рік | 380 000 осіб |
| ▲ | 1921 рік | 90 095 осіб | ▲ | 1998 рік | 386 855 осіб |
| ▲ | 1930 рік | 117 945 осіб | ▼ | 2004 рік | 369 151 осіб |
| ▲ | 1939 рік | 143 100 осіб | ▼ | 2008 рік | 358 928 осіб |
| ▼ | 1945 рік | 135 491 осіб | ▼ | 2010 рік | 356 177 осіб |
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][15]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 171278 | 30096 | 119817 | 21365 |
| Жінки | 192648 | 28670 | 114411 | 49567 |
| Разом | 363926 | 58766 | 234228 | 70932 |
Транспорт[ред. | ред. код]
У західній і північній частині міста будується (станом на кінець 2018 року) об'їзна дорога, що стане частиною швидкісної автотраси S5 E261.[16]
Культура[ред. | ред. код]
Бидґощ є великим культурним центром Польщі, особливо в царині музичного мистецтва. Театральні традиції міста сягають своїми коренями XVII століття, коли на території єзуїтського колегіуму заснували театр. У 1824 році для театру спорудили постійну будівлю, яку в 1895 році реконструювали за проєктом відомого німецького архітектора Генріха Селінга з Берліна. Консерваторія Бидгоща заснована в 1904 році, а в 1905—1945 роках у місті функціонувала всесвітньо відома фабрика музичних інструментів (фортепіано) Бруно Зоммерфельда, численні оркестри та хори, як німецькі («Gesangverein», «Liedertafel»), так і польські (Св. Войцеха, «Халка», «Монюшка»). У 1880 році засновано музичний архів, у 1884 — Публічну бібліотеку, у 1903 — Муніципальну бібліотеку, у 1913 — центр артистичної освіти, у 1909 — перший кінотеатр. Центром польського культурного життя був заснований у 1907 році Польський дім, зруйнований німцями в 1919 році.
Активізація польського руху (реполонізація) в Бидгощі у міжвоєнний період призвела до формування у 30-х роках XX століття нової польської культурної еліти, розвитку польського театрального життя, музики, художнього мистецтва, літератури. Після трагічних подій Другої світової війни процес культурного розвитку міста продовжився. У 50-х роках XX століття було засновано два музичних заклади: Поморську філармонію та Оперний театр. З 1974 року в місті функціонує Музична академія імені Фелікса Нововєйського.
У 2011 році в Бидгощі активно працюють понад 80 організацій, асоціацій, фондів, які беруть участь у реалізації культурних заходів. Вісім закладів культури отримують фінансування з бюджетів місцевих органів влади, гмін та воєводства. До них належать:
- Опера Нова;
- Поморська філармонія ім. Ігнація Яна Падеревського;
- Польський театр ім. Героніма Конєчки (Hieronim Konieczki);
- Воєводський центр культури та мистецтва «Stara Ochronka»;
- Муніципальний культурний центр;
- Міська галерея;
- Окружний музей ім. Леона Вичулковського;
- Воєводська і муніципальна публічна бібліотека ім. Вітольда Белзи (пол. Witold Bełza).
Культурне життя у місті також представлене заходами, які здійснюють Музична академія, Палац молоді, молодіжні культурні центри, більше десяти художніх галерей, музеїв. Нетрадиційне мистецтво пропагують різноманітні культурні асоціації та фонди, серед яких найвідоміші — Мистецьке об'єднання «Мозок», Eljazz, Культурний фонд «Yakiza» та Арх-Хаус [[17]]. У 2010 році Бидгощ претендував на статус культурної столиці Європи 2016 року[18].
Поморська філармонія[ред. | ред. код]
Поморська філармонія ім. Ігнація Яна Падеревського існує з 1953 року, Концертний зал на 920 чоловік вважається за акустичними характеристиками одним із найкращих у Європі. Феноменальні акустичні характеристики філармонії привертають увагу артистів зі світовим ім'ям. Так, на сцені Поморської філармої виступали багато світових знаменитостей, серед яких Артур Рубінштейн, Бенджамін Бріттен, Лучано Паваротті, Шломо Мінц, Міша Майський, Кевін Кеннер, Курт Мазур, Казімєж Корд, Єжи Максимюк, Антоні Віт та інші.
Нова Опера[ред. | ред. код]
Нова опера була заснована в 1956 році, у 1974 році на березі річки Брди було започатковане будівництво нової оригінальної будівлі опери. Будівля Нової опери стала культурною вітриною Бидгоща у світі. У Бидгоській опері розпочинали свою кар'єру знані польські оперні примадонни Барбара Загурянська і Божена Бетлі, співаки: Юзеф (Йозеф) Фуллер, Флоріан Скульські та інші. На сцені Нової опери також виступали Антоніна Кавецька, Тереза Жиліс-Гара, Вєслав Охман, іноземні артисти. З гастролями у Новій опері виступали театральні трупи Вроцлавської опери, театрів Ленінграду, Москви, Києва, Мінська, Лісабона.
Хори[ред. | ред. код]
- Академічний хор Університету Казимира Великого;
- Комплекс Давньої Пісні Університету Казимира Великого, диригент Ян Лях;
- Академічний хор Музичної Академії;
- Камерний Хор Музичної Академії;
- Академічний хор Медичного Колегіуму УМК, диригент професор Януш Станецький;
- Академічний хор Вищої Школи Економіки, диригент Рафал Суйка;
- Академічний хор Куявсько-Поморської Вищої Школи.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Фонтан «Потоп» авторства Фердинанда Лепського, збудований 1904 році у тогочасному саду Бидгощської Регенції (нині — парк імені Казимира Великого неподалік від площі Свободи (пол. plac Wolności)). До 1943 року фонтан був однією з найбільших прикрас міста. Згодом деякі вартісні частини фонтану були конфісковані на військові потреби. І лише 2004 року завдяки створеному соціальному комітету відбудови фонтану, скульптурна композиція фонтану була наново відлита з бронзи та встановлена у парку імені Казимира Великого.
- Скульптура «Лучник», вважається одним з символів Бидгоща, колись стояла на Театральній площі (пол. plac Teatralny), у сквері біля давно неіснуючого Міського театру, а нині розташована навпроти Польського театру у парку імені Яна Кохановського.
- Скульптура «Той, що перетинає річку» авторства Єжи Кендзьори, урочисто відкрита 1 травня 2004 року для увічнення входження Польщі до Європейського союзу.
- Водонапірна вежа, споруджена 1900 року за проєктом Франца Маршала на пагорбі імені Генерала Генрика Домбровського. Вежа виконувала важливу функцію в сучасній системі водопостачання Бидгоща. Нині у ній розташовна тематична експозиція з історії водопостачання та каналізації міста.
- Зерносховища над Брдою, споруджені у 1793—1800 роках купцем Самуелем Ґотлібом Енґельманом. Початково комплекс при вулиці Гродзькій (пол. ul. Grodzka) мав п'ять будівель, що виконували функції крамниць. У 1960 році дві з них згоріли вшерть. Збережені будівлі 1962 року адаптували під експозицію бидгощського Окружного музею імені Леона Вичулковського.
Спорт[ред. | ред. код]
У липні 2016 року в місті відбувся Чемпіонат світу серед юніорів з легкої атлетики.[19]
Влітку 2017 Бидгощ став одним із шістьох міст Польщі, які приймали молодіжний чемпіонат Європи з футболу.
Спортивні споруди[ред. | ред. код]
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Вільгельмсгафен (нім. Wilhelmshafen), Німеччина
Крагуєвац, Сербія
Кременчук, Україна- Мангейм (нім. Mannheim), Німеччина
Нінбо (кит. трад. 宁波, спр. 寧波, піньїнь Níngbō), Китай
Павлодар, Казахстан
Патри (грец. Πάτρα, англ. Patras), Греція
Перт (Шотландія) (англ. Perth), Шотландія
Реджо-нель-Емілія (італ. Reggio Emiglia), Італія
Темпе (нім. Tempe), Аризона, США- Гартфорд (нім. Hartford), Коннектикут, США
- Черкаси, Україна
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ https://www.mannheim.de/de/stadt-gestalten/europa-und-internationales/partner-und-freundesstaedte/bydgoszcz
- ↑ http://akimat-pvl.gov.kz/kaz/post.php?id=843
- ↑ https://www.comune.re.it/argomenti/relazioni-internazionali/gemellaggi-e-cittadinanze-onorarie/bydgoszcz-polonia
- ↑ https://www.patrasevents.gr/article/303087-i-lista-me-tis-23-adelfopoiimenes-poleis-tis-patras-iparxei-ousia-omos
- ↑ Стаття 3 Закону про запровадження засадничого трьохступеневого територіального поділу держави (Ustawa o wprowadzeniu zasadniczego trójstopniowego podziału terytorialnego państwa z dnia 28 lipca 1998 r. — Dz. U. 1998.96.603 [Архівовано 22 жовтня 2008 у Wayback Machine.]) каже: «Siedzibą wojewody i sejmiku województwa są: 2) w województwie kujawsko-pomorskim — wojewody — Bydgoszcz, sejmiku województwa — Toruń,». Ww. ustawa nie określa terminu stolica województwa kujawsko-pomorskiego jako obowiązującego, choć w potocznym rozumieniu oba miasta nazywane są «stolicami» bądź «współstolicami», co odnotować można również w czwartym akapicie «Podział administracyjny Polski 2006» [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] na witrynie KSNG] (пол.)
- ↑ Dane na portalu miejskim Bydgoszczy [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Dane na portalu miejskim Bydgoszczy. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. (пол.)
- ↑ Tabela Perspektywy — raport o uczelniach niepublicznych 2011. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 28 червня 2013. (пол.)
- ↑ Bydgoszcz climate: Average Temperature, weather by month, Bydgoszcz weather averages. Climate-Data.org. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
- ↑ Парнікоза, Іван. Вояки УНР в Бидгощі. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 20.09.2020 р..
- ↑ Парнікоза, Іван. Видатні постаті української громади Ельблонга. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 11.09.2021 р..
- ↑ Парнікоза, Іван. Бидгощ. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). Микола Жарких. Процитовано 04.06.2022.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Obwodnica Bydgoszczy ma być gotowa pod koniec 2019 r., ale wiadukt w Maksymilianowie dopiero w 2020 (пол.). naszemiasto.pl. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
- ↑ Europejska Stolica Kultury Bydgoszcz 2016 kandydat — opracowanie.
- ↑ Oficjalny Serwis Bydgoszczy — ESK 2016 — startujemy!. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 28 червня 2013. (пол.)
- ↑ World Athletics U20 Championships. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016.
| |||||||||||||||||
| ||||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||
|
