Бидгощ

*— сусідні нас. пункти*
Бидгощ; Bydgoszcz
Герб Бидгощі	Прапор Бидгощі
	Види міста
	Основні дані
	53°07′ пн. ш. 18°00′ сх. д. / 53.117° пн. ш. 18.000° сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Куявсько-Поморське воєводство
Столиця для	Куявсько-Поморське воєводство (воєводство Польщі)
	Ґміна Сіценко, Ґміна Короново, Ґміна Осельсько, Ґміна Добрч, Ґміна Домброва-Хелмінська, Ґміна Злавесь-Велька, Ґміна Солець-Куявський, Ґміна Нова-Весь-Велька, Ґміна Біле Блота ?
Засновано	1038
Магдебурзьке право	1346
Площа	174,57 км²
Населення	363926 (2011)
· густота	2069 (2008) осіб/км²
Агломерація	460.499
Висота НРМ	60 ± 1 м
Водойма	Брда, Вісла
Міста-побратими	Мангайм (1991), Павлодар (23 квітня 2012), Вільгельмсгафен (березень 2006), Пітешть, Гартфорд, Реджо-нель-Емілія, Патри, Кременчук, Черкаси, Перт
Телефонний код	(48) 52
Часовий пояс	CEST, UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	CB
GeoNames	3102014
OSM	↑223407 ·R (Куявсько-Поморське воєводство)
Поштові індекси	85-001 - 85-915
	Міська влада
Мер міста	Констянтин Домбрович
Вебсторінка	bydgoszcz.pl
	Мапа
	Бидгощ у Вікісховищі

Би́дгощ (пол. Bydgoszcz, нім. Bromberg, лат. Bidgostia) — місто в історичному регіоні Куявія на півночі Польщі. Місто розміщене на річці Брді, є початковим пунктом Бидгоського каналу, який на сході доведений до Вісли. Бидгощ — найбільше місто та адміністративний центр Куявсько-Поморського воєводства^[5].

Бидгощ є одним з найбільших міст у Польщі, 8-ме за чисельністю населення (363 930 осіб), 10-те за площею (175,98 км²)^[6]. Місто є великим економічним, культурним, науковим, медичним, військовим та спортивним центром країни. Бидгощ — великий транспортний вузол, місце перетину автомобільних, залізничних та внутрішніх водних шляхів Польщі. Місто має міжнародний аеропорт ім. Ігнація Яна Падеревського та річковий порт. У Бидгощі також перетинаються два річкових транспортних шляхи, які об'єднують між собою річкові транспортні системи Західної та Східної Європи.

Бидгощ оточений великими лісовими масивами. У місті є один із найбільших парків у Польщі.

Бидгощ з висоти пташиного польоту

Старовинний шпихлір нагадує про давні торговельні традиції Польщі

Би́дгощ

Місто має диверсифіковану промисловість і розвинуту сферу послуг. Поряд із вітчизняними підприємствами, у місті функціонує також багато представництв іноземних компаній. У 2005 році у місті було засновано Бидгощський промислово-технологічний парк, у якому в 2009 році на 30 га було закладено Поморську спеціальну економічну зону.

У 2010 році в Бидгощі навчалося 44,4 тис. студентів^[7]. У місті функціонує 4 публічних вищих навчальних заклади: Університет Казимира Великого, Природничо-технологічний університет ім. Снядецьких, Медичний коледж Університету Миколая Коперника, Музична академія, а також 6 приватних університетів, три з яких належать до великих навчальних центрів північної Польщі — Куявсько-Поморська вища школа (Kujawsko-Pomorska Szkoła Wyższa), Вища школа економіки (Wyższa Szkoła Gospodarki), а також Вища банківська школа (Wyższa Szkoła Bankowa)^[8]

Місто є великим центром музичної культури. У ньому розміщені широко відома філармонія з доброю акустикою, а також сучасна опера. У 2005 році випускник Музичної академії Рафал Блехач (Rafał Blechacz) став переможцем XV Міжнародного конкурсу піаністів ім. Фредеріка Шопена. Окрім публічного Польського драматичного театру, у Бидгощі функціонують також кілька приватних театрів, численні художні галереї традиційного та сучасного мистецтва.

Бидгощ є також великим туристичним центром. Заслуговують на увагу Старе місто, у долині річки Брди, (до складу Старого міста також входить район Старий Фордон (пол. Stary Fordon), розміщений над Віслою), Млинарський острів (пол. Wyspa Młyńska), Бидгощська Венеція та Середмістя з будівлями у стилі сецесії, старовинні костели, католицькі святині, численні музеї.

Унікальною пам'яткою Бидгоща є найстаріший з діючих штучних водних транспортних шляхів — Бидгощський канал (1774 року) з системою шлюзів. Чарівності місту додає набережна, яка у темну частину доби освітлюється. У весняно-літній сезон на річці Брді працює річковий трамвай.

Бидгощ є великим військовим (у ньому розташовані Інспекторат Управління Збройних сил, а також навчальний центр НАТО), медичним (10 лікувальних закладів, один із найкращих онкологічних центрів країни) і спортивним центром Польщі. У місті багато зелених зон: парків, лісів, велика кількість гідротехнічних споруд.

Бидгощ є членом Спілки польських метрополій, центром Бидгощського повіту. З 2004 року — центр Бидгощської єпархії католицької церкви. У місті перебуває Адміністративний суд воєводства.

Географія[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Бидгоща
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	0,8	2,7	7,1	13,6	18,6	21,6	23,5	23,2	18,6	12,7	7,1	2,9	12,7
Середня температура, °C	−1,2	−0,1	3,3	8,9	14	17,4	19,4	19,0	14,7	9,5	4,9	1,0	9,2
Середній мінімум, °C	−3,5	−2,9	−0,5	3,8	8,8	12,4	14,9	14,5	10,7	6,5	2,7	−1	5,5
Норма опадів, мм	44	36	48	40	61	66	88	64	54	46	43	46	636
Днів з опадами	8	7	8	7	8	8	9	8	7	7	7	8	92
Вологість повітря, %	84	82	77	69	66	65	69	69	73	80	87	85	76
Джерело: Climate-Data.org^[9]

Історія[ред. | ред. код]

У середньовіччі — прикордонне місто. В 1346 році король Казимир III Великий надав місту Маґдебурзьке право. У XVI столітті, завдяки торгівлі зерном та сіллю, місто стало одним з найбільших у Польщі. З 1815 року було частиною Великого князівства Познаньского. У 1773 році почалося будівництво Бидгощського Каналу, що пов'язує річки Брду та Нотець. У XIX столітті побудували залізницю, яка з'єднала Бидгощ з Пилою, Ґданьском, Торунем та Іновроцлавом. Значну частину своєї історії Бидгощ знаходилася під німецькою владою. Під час другої світової війни знаходилася в Ґданьскій провінції Західної Пруссії. Після звільнення Бидгощ стала столицею Поморського, а потім Бидгощського воєводства Польщі. 1973 року до складу міста увійшло сусіднє місто Фордон.

Українці в Бидгощі[ред. | ред. код]

Військові кошари в місті стали місцем інтернування вояків УНР. О. Колянчук вказує, що невеликі групи солдат УНР було інтерновано у інших військових осередках Бидгощі.

В Бидгощі після Ченстохови опинилися вояки 1-шого Запорізького окремого авіаційного загону. За наполяганням підполковника В. Мурашка їх перевели сюди, де їм знайшлася робота за фахом у навчальних закладах польських Військово-повітряних сил. Льотчики стали працювати інструкторами з пілотажу у Нижчій школі пілотів, а авіаційні техніки — у Школі авіа-механників (окрім підготовки польських спеціалістів вони також займалися ремонтом літаків та ротаційних двигунів. Загалом, у школах міста знайшли працю 53 вояки загону. 22.11.1921 р. у Бидгощі українці офіційно передали полякам усе майно 1-го Запорізького авіаційного загону, зокрема 8 справних літаків, 3 вантажівки «Берліє», напів-вантажівку «Фіат» та ін. Українські авіатори працювали в Бидгощі до літа 1922 р. Тоді в умовах кризи і інфляції за вимаганням місцевої громадськості їх звільнили. Після цього авіаційний загін як військова частина припинив своє існування. Люди роз'їхалися по Польщі, хтось виїхав до Західної Європи, а хтось повернувся до України, де був репресований^[10].

Населення[ред. | ред. код]

Населення Бидгощі нараховує 366 074 осіб: 195 648 жінок і 173 175 чоловіків (дані на 2005). В останні роки в місті поширюється постійна тенденція вилюднювання міста. Значне число від'їжджаючих складають мігранти до Великої Британії та Ірландії.

Із 2017 року, коли Україна отримала безвізовий режим із ЄС і Польщею зокрема, у місті з'являється все більше українців.

Населення за роками[ред. | ред. код]

Приріст	Рік	Населення	Приріст	Рік	Населення
	XVII ст.	4 900 осіб	▲	1955 рік	202 044 осіб
	1717 рік	150 осіб	▲	1965 рік	256 582 осіб
▲	1800 рік	4691 осіб	▲	1968 рік	278 000 осіб
▲	1849 рік	10 263 осіб	▲	1975 рік	322 657 осіб
▲	1875 рік	31 308 осіб	▲	1985 рік	366 424 осіб
▲	1910 рік	57 700 осіб	▲	1990 рік	380 000 осіб
▲	1921 рік	90 095 осіб	▲	1998 рік	386 855 осіб
▲	1930 рік	117 945 осіб	▼	2004 рік	369 151 осіб
▲	1939 рік	143 100 осіб	▼	2008 рік	358 928 осіб
▼	1945 рік	135 491 осіб	▼	2010 рік	356 177 осіб

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1]^[11]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	171278	30096	119817	21365
Жінки	192648	28670	114411	49567
Разом	363926	58766	234228	70932

Транспорт[ред. | ред. код]

Див. також: Бидгощ-Шведерове (аеропорт)

У західній і північній частині міста будується (станом на кінець 2018 року) об'їзна дорога, що стане частиною швидкісної автотраси S5 E261.^[12]

Культура[ред. | ред. код]

Воєводсько-муніципальна публічна бібліотека Бидгоща

Бидґощ є великим культурним центром Польщі, особливо у царині музичного мистецтва. Театральні традиції міста сягають своїми коренями XVII століття, коли на території єзуїтського коледжу було засновано театр. У 1824 році для театру було споруджено постійну будівлю, яка у 1895 році була реконструйована за проєктом відомого німецького архітектора Генріха Селінга з Берліна. Консерваторія Бидгоща була заснована у 1904 році, а в 1905—1945 роках у місті функціонувала всесвітньо відома фабрика музичних інструментів (фортепіано) Бруно Зоммерфельда, численні оркестри та хори, як німецькі («Gesangverein», «Liedertafel»), так і польські (Св. Войцеха, «Халка», «Монюшка»). У 1880 році було засновано музичний архів, у 1884 році — Публічну бібліотеку, в 1903 році — Муніципальну бібліотеку, у 1913 році — центр артистичної освіти, у 1909 році — перший кінотеатр. Центром польського культурного життя був заснований у 1907 році Польський дім, зруйнований німцями у 1919 році.

Муніципальний центр культури

Активізація польського руху (реполонізація) в Бидгощі у міжвоєнний період призвела до формування у 30-х роках XX століття нової польської культурної еліти, розвитку польського театрального життя, музики, художнього мистецтва, літератури. Після трагічних подій Другої світової війни процес культурного розвитку міста продовжився. У 50-х роках XX століття було засновано два музичних заклади: Поморську філармонію та Оперний театр. З 1974 року в місті функціонує Музична академія імені Фелікса Нововєйського.

У 2011 році у Бидгощі активно працюють понад 80 організацій, асоціацій, фондів, які беруть участь у реалізації культурних заходів. Вісім закладів культури отримують фінансування з бюджетів місцевих органів влади, гмін та воєводства. До них належать:

Опера Нова;
Поморська філармонія ім. Ігнація Яна Падеревського;
Польський театр ім. Героніма Конєчки (Hieronim Konieczki);
Воєводський центр культури та мистецтва «Stara Ochronka»;
Муніципальний культурний центр;
Міська галерея;
Окружний музей ім. Леона Вичулковського;
Воєводська і муніципальна публічна бібліотека ім. Вітольда Белзи (пол. Witold Bełza).

Культурне життя у місті також представлене заходами, які здійснюють Музична академія, Палац молоді, молодіжні культурні центри, більше десяти художніх галерей, музеїв. Нетрадиційне мистецтво пропагують різноманітні культурні асоціації та фонди, серед яких найвідоміші — Мистецьке об'єднання «Мозок», Eljazz, Культурний фонд «Yakiza» та Арх-Хаус [^[13]]. У 2010 році Бидгощ претендував на статус культурної столиці Європи 2016 року^[14].

Поморська філармонія[ред. | ред. код]

Поморська філармонія ім. Іґнація Яна Падеревського

Поморська філармонія ім. Ігнація Яна Падеревського існує з 1953 року, Концертний зал на 920 чоловік вважається за акустичними характеристиками одним із найкращих у Європі. Феноменальні акустичні характеристики філармонії привертають увагу артистів зі світовим ім'ям. Так, на сцені Поморської філармої виступали багато світових знаменитостей, серед яких Артур Рубінштейн, Бенджамін Бріттен, Лучано Паваротті, Шломо Мінц, Міша Майський, Кевін Кеннер, Курт Мазур, Казімєж Корд, Єжи Максимюк, Антоні Віт та інші.

Нова Опера[ред. | ред. код]

Нова опера на річкою Брдою

Нова опера була заснована у 1956 році, в 1974 році на березі річки Брди було започатковане будівництво нової оригінальної будівлі опери. Будівля Нової опери стала культурною вітриною Бидгоща у світі. У Бидгоській опері розпочинали свою кар'єру знані польські оперні примадонни Барбара Загурянська і Божена Бетлі, співаки: Юзеф (Йозеф) Фуллер, Флоріан Скульські та інші. На сцені Нової опери також виступали Антоніна Кавецька, Тереза Жиліс-Гара, Вєслав Охман, іноземні артисти. З гастролями у Новій опері виступали театральні трупи Вроцлавської опери, театрів Ленінграду, Москви, Києва, Мінська, Лісабона.

Вид на старовинну забудову Старого міста Бидгоща над річкою Брдою

Хори[ред. | ред. код]

Вулиця Мостова

Академічний хор Університету Казимира Великого;
Комплекс Давньої Пісні Університету Казимира Великого, диригент Ян Лях;
Академічний хор Музичної Академії;
Камерний Хор Музичної Академії;
Академічний хор Медичного Колегіуму УМК, диригент професор Януш Станецький;
Академічний хор Вищої Школи Економіки, диригент Рафал Суйка;
Академічний хор Куявсько-Поморської Вищої Школи.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Фонтан «Потоп» авторства Фердинанда Лепського, збудований 1904 році у тогочасному саду Бидгощської Регенції (нині — парк імені Казимира Великого неподалік від площі Свободи (пол. plac Wolności)). До 1943 року фонтан був однією з найбільших прикрас міста. Згодом деякі вартісні частини фонтану були конфісковані на військові потреби. І лише 2004 року завдяки створеному соціальному комітету відбудови фонтану, скульптурна композиція фонтану була наново відлита з бронзи та встановлена у парку імені Казимира Великого.
Скульптура «Лучник», вважається одним з символів Бидгоща, колись стояла на Театральній площі (пол. plac Teatralny), у сквері біля давно неіснуючого Міського театру, а нині розташована навпроти Польського театру у парку імені Яна Кохановського.
Скульптура «Той, що перетинає річку» авторства Єжи Кендзьори, урочисто відкрита 1 травня 2004 року для увічнення входження Польщі до Європейського союзу.
Водонапірна вежа, споруджена 1900 року за проєктом Франца Маршала на пагорбі імені Генерала Генрика Домбровського. Вежа виконувала важливу функцію в сучасній системі водопостачання Бидгоща. Нині у ній розташовна тематична експозиція з історії водопостачання та каналізації міста.
Зерносховища над Брдою, споруджені у 1793—1800 роках купцем Самуелем Ґотлібом Енґельманом. Початково комплекс при вулиці Гродзькій (пол. ul. Grodzka) мав п'ять будівель, що виконували функції крамниць. У 1960 році дві з них згоріли вшерть. Збережені будівлі 1962 року адаптували під експозицію бидгощського Окружного музею імені Леона Вичулковського.