Завірена копія (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:58, 28 серпня 2021, створена АтаБот (обговорення | внесок) (top: розмір файлу задано через параметр // за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Завірена копія
Copie conforme
ЖанрДрама
РежисерАббас Кіаростамі
ПродюсерМарін Карміц
Натанаель Кармиць
СценаристАббас Кіаростамі
У головних
ролях
Жульєт Бінош
Вільям Шімелл
ОператорЛука Біґацці
МонтажБахман Кіаростамі
КінокомпаніяMK2
Дистриб'юторMK2 Diffusion
Україна Артхаус Трафік
Тривалість106 хв.
МоваФранцузька, Італійська, Англійська
КраїнаФранція Франція
Італія Італія
Іран Іран
Рік2010
Дата виходу18 травня 2010 (Канни)
Франція 19 травня 2010
Італія 21 травня 2010
Україна 10 березня 2011
Кошторис 3.8 млн.
Касові збори 5.5 млн.[1]
IMDbID 1020773

«Завірена копія» (фр. Copie conforme) — драма іранського режисера Аббаса Кіаростамі за мотивами однойменної книги англійського культуролога Джеймса Міллера, героя фільму. Фільм — спостереження за трансформацією справжнього людського досвіду у фіктивний, а вигаданого — в реальний.

Сюжет

Британський письменник Джеймс приїжджає в Італію на конференцію, присвячену проблемі оригіналів та копій в мистецтві. Там він знайомиться з француженкою, власницею картинної галереї, яка робить вигляд, що письменник — це її частенько відсутній чоловік. Письменник підіграє чарівній жінці, але ця безневинна гра незабаром стає небезпечною. Гра трансформує реальність, переходить у неї, і грань між оригіналом та копією стирається зовсім…

Жульєт Бінош на прем'єрі фільму на Каннському кінофестивалі (18 травня 2010).

«Завірена копія» — книга англійської культуролога Джеймса Міллера, героя цього фільму. Довівши в своїй праці тезу про перевагу копії над оригіналом, він приїхав представляти італійський переклад книги до Тоскани, де вона колись замислювалася. А на презентації несподівано зустрів незнайому жінку, яка спочатку попросила автограф, а потім запропонувала гостю проїхатися найближчими старовинним містечками. Він погодився. Ця подорож і становить суть фільму. Спочатку йде диспут про копії та оригінал — який незабаром переходить з мистецтвознавчої площини в загальнолюдську: оригіналом «Джоконди» була Мона Ліза, а значить, картина Леонардо — теж копія.

Засоби Аббас Кіаростамі використовує гранично аскетичні. Його найсильнішим виразним засобом, крім блискучої гри акторів, в цьому фільмі виявляється мова. Жюльєт Бінош і Вільям Шімелл говорять по-англійськи, по-французьки і по-італійськи. Аббас Кіаростамі за допомогою цих трьох мов перемикає емоційні та смислові регістри діалогів. У результаті мова героїв складається в витончену музичну партитуру, яка досягає місцями майже трилерної напруги. Вибір мов і національностей тут невипадковий. Дивлячись на західний світ все-таки з боку, режисер вважає, що будь-який чоловік по суті своїй — англієць, а дружина — француженка. Ну а Італія —ідеальна декорація любовної драми!

У ролях

Нагороди та номінації

Примітки

Посилання