Віталізм (мистецтво)
Віталізм (лат. vitalis — життєвий) — стильова філософська течія у багатьох літературних напрямах першої половини XX ст., філософською основою якої було ніцшеанство і бергсонізм[1].
Ще античні філософи наділяли живі організми особливою, нематеріальною життєздатністю. У першій половині ХХ століття виникла стильова течія в мистецтві, що пропагувала рух життя, виправдовуючи неморальні вчинки потребами організму.
Саме такому розумінню «життя» протиставляв свою доктрину «романтики вітаїзму» Микола Хвильовий та інші представники українського модернізму. Це було теоретичне обґрунтування стилю нової доби «відродження».
Притаманні ознаки
- утвердження життєздатності нації
- незнищенність волелюбного духу народу
- оспівування життєвості героя
- поклоніння творчим началам буття
Примітки
Джерела
- Микола Ткачук. Українська Література / Г.Ф. Семенюк. — Київ : Освіта, 2011. — 416 с. — ISBN 978-966-04-0822-7.
Посилання
- Вітаїзм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 179-180. — 1000 екз.
- Віталізм // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 180. — 1000 екз.
- «Романтика вітаїзму», або Активний романтизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 353.