Святиня пам'яті (Мельбурн)
| Святиня пам'яті | |
|---|---|
|
| |
|
37°49′50″ пд. ш. 144°58′24″ сх. д. / 37.83055555558377847° пд. ш. 144.97344444446775924° сх. д.Координати: 37°49′50″ пд. ш. 144°58′24″ сх. д. / 37.83055555558377847° пд. ш. 144.97344444446775924° сх. д. | |
| Тип | воєнний меморіалd |
| Статус спадщини | Victorian War Heritage Inventory listingd[1], listed on the Victorian Heritage Registerd[2] і Military Memorial of National Significance in Australiad[3] |
| Країна |
 Австралія |
| Розташування | City of Melbourned[4] |
| Архітектурний стиль | архітектура неокласицизму |
| Архітектор | Hudson and Wardropd |
| Засновано | 1918 |
| Сайт | shrine.org.au/Home |
  Святиня пам'яті (Мельбурн) (Австралія) | |
 | |
 Святиня пам'яті у Вікісховищі | |
Святиня пам'яті (англ. Shrine of Remembrance) — меморіал, розташований на вулиці Сент-Килда-роуд, в місті Мельбурн, Австралія. Це один з найбільших військових меморіалів в Австралії. Спочатку був побудований як меморіал, присвячений жителям Вікторії, які служили в армії під час Першої світової війни, проте незабаром став розглядатися як найбільший меморіал в Австралії, присвячений пам'яті всіх австралійців, загиблих у всіх війнах, в яких брала участь країна. На території комплексу проходять щорічні святкування Дня АНЗАК (25 квітня) і Дня Поминання (11 листопада).
Головна будівля комплексу було побудовано за проектом двох архітекторів — ветеранів Першої світової війни Філіпа Хадсона і Джеймса Вордропа. Її виконано в стилі класицизму, а в основу проєкту покладено будівлі Мавзолею в Гелікарнасі, одного з семи чудес світу, і Афінського Парфенона[5]. Будинок побудований з місцевого граніту[6]. У центрі споруди розташоване святилище, оточене по периметру галереєю. У святилищі розташовується мармуровий Камінь поминання, на якому вирізана фраза «Greater love hath no man». Один раз на рік, 11 листопада, о 11 годині ранку, сонячний промінь, проходячи через спеціальний отвір, освячує слово «Love». Під святилищем розташований Траурний зал, в якому знаходяться бронзові статуї батька і сина, а також панелі з переліком всіх підрозділів австралійської армії, які брали участь у Першій і Другій світових війнах. У 2002—2003 роках до будівлі був доданий центр відвідувачів, який має окремий вхід безпосередньо в Траурний зал[7].
Ідея побудувати в Мельбурні меморіал, присвячений воїнам Першої світової війни вперше з'явилася в 1918 році. Для її реалізації були створені два комітети, другий з яких оголосив конкурс на кращий проєкт. У 1922 році переміг якраз проект Монумента пам'яті[8]. Однак спочатку він зустрів серйозну опозицію в пресі, в результаті чого був переглянутий Урядом Вікторії. На захист початкового проєкту виступив популярний в Австралії генерал, герой Першої світової війни, Сер Джон Монаш. В результаті проєкт був затверджений остаточно, і перший камінь у фундамент Монумента був закладений 11 листопада 1927 року. Будівельні роботи тривали сім років, і Монумент був офіційно відкритий 11 листопада 1934 року[9].
Примітки
- ↑ https://vhd.heritagecouncil.vic.gov.au/places/125245
- ↑ https://vhd.heritagecouncil.vic.gov.au/places/806
- ↑ https://www.dva.gov.au/recognition/commemorating-all-who-served/memorials/military-memorials-national-significance#:~:text=Current%20Military%20Memorials%20of%20National%20Significance,-The%20following%20memorials&text=the%20Shrine%20of%20Remembrance%20in,Cenotaph%20in%20Martin%20Place%2C%20Sydney
- ↑ https://www.shrine.org.au/Visit-the-Shrine/Planning-your-visit
- ↑ Taylor, p. 101.
- ↑ Royall (2007)
- ↑ {{{Заголовок}}}. Архівовано серпень 30, 2006 на сайті Wayback Machine.
- ↑ Inglis (2008), pp. 301—302.
- ↑ Taylor (2005), pp. 101—102
Література
- Inglis, K. S.[en]; Brazier, Jan. {{{Заголовок}}}. — 3rd edition. — Victoria, Australia : Melbourne University Press[en], 2008. — ISBN 978-052285479-4.
- Royall, Ian (11 грудня 2007). Shrine of Remembrance's structure in the wars. Herald Sun. Архів оригіналу за 30 грудня 2012. Процитовано 3 жовтня 2008.
- Taylor, William. // Fabrications : journal. — 2005. — No. 2. — P. 102. [{{{archiveurl}}} Архівовано] з джерела 25 лютого 2009. Процитовано 2008-10-03.