Болдирєва Олена Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:46, 24 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (Бот: Автоматизована заміна тексту: (-членкиня +член, -Членкиня +Член))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 24 листопада 2021, заснована на цій версії.
Болдирєва Олена Володимирівна
Народилася4 лютого 1961(1961-02-04) (63 роки)
Томськ, РРФСР, СРСР
Країна Росія
Діяльністьхімікиня, дослідниця
Alma materНовосибірський державний університет (15 червня 1982)
ЗакладBoreskov Institute of Catalysisd
Institute of Solid State Chemistry and Mechanochemistryd
Новосибірський державний університет
Boreskov Institute of Catalysisd[1]
Novosibirsk State University Department of Solid State Chemistryd[2]
Науковий ступіньдоктор хімічних наук
ЧленствоСловенська академія наук та мистецтв[3]
Європейська академія[4]
CMNS: Болдирєва Олена Володимирівна у Вікісховищі

Олена Володимирівна Болдирєва (нар. 4 лютого 1961(19610204), Томськ, РРФСР, СРСР) — російська хімікиня, фахівчиня в галузях хімії твердого тіла, фізики та хімії речовин і матеріалів у екстремальних умовах високих тисків і низьких температур, фотокристалографії, фізичної фармації. Докторка хімічних наук, професорка.

Іноземна член Словенської академії наук і мистецтв (від 2017 року)[5][6]. Почесна докторка Единбурзького університету (від 2017 року). Член Європейської академії наук (від 2018 року). Лауреат премії Європейського товариства прикладної фізичної хімії (2007).

Життєпис

1977 року закінчила Ліцей № 130 імені академіка М. А. Лаврентьєва[ru] в Новосибірську з золотою медаллю. 1982 року закінчила Новосибірський державний університет зі спеціалізацією з хімії твердого тіла (кафедра фізичної хімії). Від 1980 до 2018 року працювала в Інституті хімії твердого тіла і механохімії СВ РАН[ru], де пройшла шлях від стажистки-дослідниці до головної наукової співробітниці, якою вона була від 2010 року. Від 2018 року — провідна наукова співробітниця Лабораторії перспективних методів синхротронних досліджень Інституту каталізу ім. Г. К. Борескова СВ РАН[ru]. Також від 1982 року викладає в альма-матер — з 2003 року є професоркою, а з 2004 року — керує кафедрою хімії твердого тіла. 1988 року захистила кандидатську дисертацію, а у 2000 році — докторську. Протягом 1995—1998 років була стипендіаткою фонду імені Александра фон Гумбольдта. У 2012—2013 роках входила до Раду при Президенті Російської Федерації з питань науки та освіти[ru]. Член Німецького кристалографічного товариства та ін[уточнити]. Від 2008 до 2014 року була членкинею Виконкому Міжнародного союзу кристалографів[en]. Під керівництвом О. В. Болдирєвої підготовлено 11 кандидатів наук. Переклала російською мовою монографію Жан-Марі Лена «Супрамолекулярна хімія» (Новосибірськ: «Наука», 1999).

Публікації

О. В. Болдирєва — авторка 7 монографій та понад 300 рецензованих статей. Монографії:

  • Boldyreva E. V., Dera P. (Eds.). High-Pressure Crystallography. From Novel Experimental Approaches to Applications in Cutting-Edge Technologies. — Dordrecht, 2010.
  • Болдырева Е. В., Захаров Б. А., Ращенко С. В., Сереткин Ю. В., Туманов Н. А. Исследование твердофазных превращений при помощи рентгеновской дифракции в условиях высоких давлений in situ. — Новосибирск : Издательство СО РАН, 2016.

Примітки

  1. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ https://www.sazu.si/en/members/jelena-vladimirovna-boldireva
  4. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Boldyreva_Elena
  5. ↑ Профессор НГУ стала иностранным членом Академии наук и искусств Словении
  6. ↑ Jelena Vladimirovna Boldireva

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Болдирєва_Олена_Володимирівна&oldid=33875643