Войток Григорій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:56, 8 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войток Григорій Андрійович
Народився 19 січня 1952(1952-01-19) (72 роки)
Осовець, Бобровицький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність письменник, журналіст
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Заклад Наше життя і Телерадіокомпанія «Обрій»
Членство СЖ СРСР і Національна спілка журналістів України
Нагороди
срібна медаль ВДНГ бронзова медаль ВДНГ
Золота медаль української журналістики

Міжнародна літературна премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»[d]

Премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» Григорій Андрійович Войток (народився 19 січня 1952 в селі Осовець Бобровицького району Чернігівської області) — український журналіст і письменник.

Освіта

В 1967 році закінчив Осовецьку восьмирічку, а в 1969 — Озерянську середню школу.

Без відриву від роботи одержав диплом журналіста в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка і диплом юриста з відзнакою Бобровицького радгоспу-технікуму.

Трудова діяльність і творчість

Працював у місцевому колгоспі і кількох підприємствах райцентру.

Був робсількором районної газети «Жовтнева зоря». В 1983 році прийнятий на постійну роботу — кореспондентом цієї газети. Через два місяці очолив сільськогосподарський відділ редакції, потім був призначений заступником редактора.

Публікувався в обласних газетах, а також республіканських — «Радянська Україна» і «Молодь України».

В 1998 році заснував і очолив ТОВ "Телерадіокомпанія «Обрій» у м. Бобровиця Чернігівської області. В березні 1999 року вперше вийшли в ефір.

У 2012 опублікував книжку «Тернистий шлях благолодної справи» — про Майнівський (потім Бобровицький) зооветеринарний технікум[1].

В 2016 роман Григорія Войтка «Безбатченки» вийшов друком у чернігівському видавництві "ПАТ "ПВК «Десна».[2][3]. Презентація роману відбулася 9 квітня 2016 в Києві[4].

У 2018 році Журі Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» нагородило цією престижною відзнакою заступника генерального директора ТОВ «Земля і воля» Григорія Андрійовича Войтка — за плідну багаторічну діяльність в галузі літератури і публіцистики.

У 2019 році побачило світ нове видання — «Безбатченки. Книга II». У дилогії досліджується подальша доля безбатченків післявоєнної доби і «байстрюків від влади», котрі уособлюють собою справді національну наволоч — бездушну в своєму маніакальному прагненні наживи, цинічну та продажну; заздрісно-малоосвічених людців, лихих казнокрадів, доморощених «яничарів».

Громадська діяльність

Обирався на громадських засадах головою райкому профспілки працівників культури, куди входила профспілкова організація редакції газети.

В 1986 році був прийнятий у Спілку журналістів СРСР. Нині — член Національної спілки журналістів України.

Відзнаки

За журналістську роботу нагороджений срібною і бронзовою медалями ВДНГ СРСР, почесними знаками ВДНГ УРСР, Золотою медаллю української журналістики.

Лауреат ХІ Міжнародного фестивалю журналістів «Золотий передзвін Придесення» в номінації «Найкращий керівник електронних ЗМІ» (2011)[5]

Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2018).

Примітки

  1. ↑ Надія Фурса: Пам'ятник благородній справі / «Чернігівщина» № 24 від 14 червня 2012.
  2. ↑ Зустрічайте нову українську книгу
  3. ↑ Тетяна Череп-Пероганич (30 березня 2016). Роман Григорія Войтка «Безбатченки» - урок з минулого, який варто усвідомити й зробити висновки. Книгобачення.
  4. ↑ «Безбатченки» Григорія Войтка презентовано в столиці
  5. ↑ Вшановано лауреатів Міжнародного фестивалю журналістів «Золотий передзвін Придесення». Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 17 червня 2012.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Войток_Григорій_Андрійович&oldid=34002327