Упередження зовнішнього впливу
Упередження зовнішнього впливу - це упередження атрибуції, коли люди надають більше ваги "зовнішнім стимулам" (наприклад, грошова винагорода), ніж "внутрішнім стимулам" (наприклад, отримання нової навички) в інших, але не в собі. Це упередження є зворотнім до фундаментальної помилки атрибуції, оскільки на відміну від неї, при упередженні зовнішнього впливу, мотивації інших вбачають як ситуативні, а свої - як диспозиційні.
Термін був вперше запропонований Чіпом Хітом, професором Стенфордського університету, коли він посилався на дослідження інших в галузі дослідження операцій.[1]
Дослідження
В одному з експериментів, студентів MBA попросили проставити за ступенем важливості мотивації клієнтських менеджерів Citibank. В середньому вони розташували мотивації таким чином:
- Платня
- Стабільність роботи
- Якість соцпакету
- Похвала начальника (її частота)
- Робити щось, до дозволяє тобі добре почуватися про себе
- Розвиток навичок та набуття досвіду
- Створення чогось достойного
- Пізнання нового
Самі ж клієнтські менеджери у тому самому опитуванні розташували свої мотивації наступним чином:
- Розвиток навичок та набуття досвіду
- Створення чогось достойного
- Пізнання нового
- Якість соцпакету
- Стабільність роботи
- Робити щось, до дозволяє тобі добре почуватися про себе
- Платня
- Похвала начальника (її частота)
Отже, порядок розташування очікуваних і реальних мотивацій був майже обернений. Схожі ефекти спостерігались, коли студенти MBA оцінювали менеджерів (управлінців) та своїх однокурсників.[1]
Зменшення упередження
Для зменшення цього упередження пропонується розглядати мотивації інших як свої власні.[1]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в Heath, Chip (1999). On the Social Psychology of Agency Relationships: Lay Theories of Motivation Overemphasize Extrinsic Incentives (PDF). Organizational Behavior and Human Decision Processes. 78 (1): 25—62. doi:10.1006/obhd.1999.2826. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 24 червня 2014.