Металоцени

Генеральна хімічна структура металоценів

Металоцени (рос. металлоцены, англ. metallocenes) — органометалічні координаційні сполуки, в яких один атом перехідного металу d-групи, такого як залізо, рутеній, осмій та ін., приєднаний до планарних(чи майже планарних) поверхонь двох циклопентадієнільних [η⁵-(C₅H₅)] лігандів рівновіддалено від їх атомівC, що лежать у паралельних площинах. Згідно з IUPAC, термін не повинен вживатися для аналогів, які мають лігандами інші кільця, ніж цикло-пентадієнільні. Ковалентне зв'язування атома металу з кільцями в цих сполуках здійснюється за рахунок перекривання заповнених π-МО груп С₆Н₅^– з вакантними d-орбіталями атома металу, в хромоценi Cr(C₅H₅)₂, ванадоценi V(C₅H₅)₂ зв'язок сильно поляризований, а у манганоценi Mn(C₅H₅)₂ органiчнi залишки утримуються електростатичним зв'язком бiля Mn. Сполуки ці за вирівнянністю порядків зв‘язків нагадують бензен і є ароматичними(схильні до реакцій електрофільного заміщення в кільцях). Окрім фероцену, інші розкладаються на повітрі (стійкість їх падає в порядку Ni>Co>V>>Cr>Ti). Бар'єр вільного обертання кілець навколо своєї осі досить малий.

Відносна орієнтація пентадієнільних кілець залежить від температури, в розчинах існують обидві форм (І і ІІ), у кристалах їх існування визначається умовами упаковки в кристалічних ґратках. У кристалах фероцен має конформацію І, тб. атоми C в сусідніх кільцях розташовані в шахматному порядкові один відносно одного, але в рутенієвій сполуці — конформацію ІІ, де атоми C розташовані один над одним.

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• A. Salzer (1999). Nomenclature of Organometallic Compounds of the Transition Elements. Pure Appl. Chem. 71 (8): 1557—1585. doi:10.1351/pac199971081557. Архів оригіналу за 16 липня 2007. Процитовано 26 листопада 2015.
• Robert H. Crabtree The Organometallic Chemistry of the Transition Metals 4th ed. Wiley-Interscience: 2005.
• Miessler, Gary L.; Donald A. Tarr (2004). Inorganic Chemistry. Upper Saddle River, New Jersey: Pearson Education, Inc. Pearson Prentice Hall. ISBN 0-13-035471-6.
• F. A. Cotton and G.Wilkinson, «Inorganic Chemistry», 5th edn, Wiley 1988, pp. 626–7
• A Togni, R. L. Halterman, Metallocenes, Wiley VCH, 1998

Див. також

• Фероценофани