Фінікійці
Фінікійці — древній семітський народ, що населяв Фінікію і говорив фінікійською мовою.
Сформувався як етнічно змішана група людей, на території вздовж узбережжя Ханаану під час колапсу бронзової доби, знищення Угаріту та вторгнення народів моря.
Останні генетичні дані підтверджують змішаність, тим більше в контексті історичного факту, що в Карфагенській імперії в Іспанії, Гамількар Барка одружився з усіма жителями пунійці.[1]
Античні історики про фінікійців
Іспанський римлянин Помпоній Мела, І ст. н. е.:[2]
Фінікійці — розумний народ, що благоденствує за часів і війни і миру. Вони досягли успіху в писемності, літературі та інших мистецтвах, в навігації, у веденні військових дій на морі та в управлінні імперією
Грек Плутарх, злам І-ІІ ст. н. е.:[2]
Це грубий і жорстокий народ, покірний своїм правителям і деспотичний по відношенню до підкорених народів, жалюгідний в страху, лютий в гніві, непохитний в рішеннях, що не володіє веселістю вдачі і не відає доброти
Примітки
- ↑ Le Jeune homme de Byrsa livre son ADN vieux de 2500 ans
- ↑ а б Народ, его происхождение и связи Доналд Беньямин Харден. Финикийцы: основатели Карфагена. — Центрполиграф, 2002. С. 263. ISBN 5-227-01939-8
Посилання
- Фінікійці // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.