Ханаан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта древнього Ханаану

Ханаан (івр. כְּנַעַן‎, араб. کنعان‎) — західна частина Родючого півмісяця. Слово «Ханаан» (Кнаан) походить від семітського кореня, що означає «вигинатися униз». Це ім'я в давні біблейські часи мала країна на захід від Йордану.

Загальне означення Палестини, Сирії, Фінікії — останні три назви з'явилися значно пізніше.

Сучасні території Лівану, Ізраїлю, Палестини, західної частини Йорданії, південно-західної частини Сирії.

Походження назви[ред. | ред. код]

Назвою Ханаан цієї області ми в основному завдячуємо Біблії, хоча в історичних джерелах Стародавнього Єгипту та інших сусідніх країн вона мала й інші назви (фараони Нового царства Єгипту називали цю територію Речену)[1]. В 1-й книзі Біблії (Бут. 10) розповідається, що син Хама Ханаан оселився в цьому краї і породив своїх нащадків.

Населення Ханаану[ред. | ред. код]

Населення Ханаану складали фінікійці, євусеї, амореї, хаматеяни, арвадеяни, гіргашеяни та інші племена, які, згідно з текстами Біблії, були нащадками Ханаана.

Історія[ред. | ред. код]

Ще в 4—3 тис. до н.е. у фінікійців виникли міста — держави Угарит, Бібл, Сидон. З 3-го тис. до н.е. відомі міста на території сучасних Ізраїлю та Палестини Хацор, Єрихон, Єрусалим, Гезер, Ай, Арад[2] та інші. Як відомо з писемних джерел Стародавнього Єгипту, міста Ханаану вели жваву торгівлю з Єгиптом в 3—2 тис. до н.е. З території Ханаану вийшли гіксоси, котрі завоювали Єгипет і владарювали в ньому близько 1670—1580 рр. до н.е. Але вже сам Єгипет завоював Ханаан і панував у ньому бл. 1500—1200 рр. до н.е. У 14 ст. до н.е. євреї завоювали значну частину Ханаану, частково знищивши місцеве населення. Бл. 1200—1150 рр. до н.е. прилеглі до Середземного моря райони Ханаану зазнали нашестя народів моря. Ці народи, серед яких філістимляни, тйеккери, шердани поклали кінець владі Єгипту в Ханаані, та заснували власні держави.

Джерела[ред. | ред. код]

  • С.Москати. Древние семитские цивилизации. Москва. ЗАО Центрполиграф. 2012. — 255с. с.104—131.
  • Атлас біблійної історії. Київ. «Картографія». 2010. — 192с.
  • Біблія. Книга Буття.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас біблійної історії. Київ. «Картографія». 2010. -192с. с.44.
  2. Атлас біблійної історії. Київ. 2010. с.34.