Великі Липняги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:54, 25 грудня 2021, створена Realdozor (обговорення | внесок) (Доповнено)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великі Липняги
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Семенівська селищна громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 386
Поштовий індекс 38242
Телефонний код +380 5341
Географічні дані
Географічні координати 49°38′42″ пн. ш. 33°05′53″ сх. д. / 49.64500° пн. ш. 33.09806° сх. д. / 49.64500; 33.09806Координати: 49°38′42″ пн. ш. 33°05′53″ сх. д. / 49.64500° пн. ш. 33.09806° сх. д. / 49.64500; 33.09806
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Місцева влада
Карта
Великі Липняги. Карта розташування: Україна
Великі Липняги
Великі Липняги
Великі Липняги. Карта розташування: Полтавська область
Великі Липняги
Великі Липняги
Мапа
Мапа

CMNS: Великі Липняги у Вікісховищі

Великі Липня́ги — село в Україні, у Семенівській селищній громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 386 осіб.

Географія

Село Великі Липняги знаходиться біля витоків невеликої пересихаючої річки Крива Руда, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Малі Липняги.

Історія

Входило до складу Хорольської сотні Миргородського полку.

ХХ століття

З 1917 — у складі УНР.

З 1920 року тут був встановлений комуністичний режим.

Під час Другої Світової війни, в період з 19 по 23 вересня 1943 року, відступаючи із позицій у Великих Липнягах, німецькі військові з частини «СС‑63» під керівництвом офіцера Шпейделя закатували, розстріляли та спалили живцем 371 місцевих жителя (49 чоловіків, 116 жінок, 81 людину похилого віку, 125 дітей). В результаті небаченого звірства німецько-фашистських загарбників все село було спалено[1]. Це сталося за декілька днів до приходу у Великі Липняги Радянської армії. Лише одиницям вдалося вирватися з пекла і врятуватися. Пізніше саме вони розповіли про звірства гітлерівців.

Їх вбивали безжально на протязі чотирьох днів. Есесівці збирали населення великими групами (30-40 чоловік) на кожній сільській вулиці, заганяли в хати, сараї і живцем палили, не даючи нікому вибратися з пекла. Люди намагалися врятуватися в погребах, у полях, перелісках — знаходили, розстрілювали, закидали сховища гранатами. Молода мати спробувала сховати своїх малих дітей на городі, прикривши картопляним бадиллям. Нелюди вбили і матір, і маленьких дівчаток. У немовля всадили 18 куль. Немічного каліку, розважаючись, фашистські кати посадили на скирту сіна й підпалили…[2]

23 вересня 1977 року односельці, в пам’ять про ті страшні жертви, спорудили величний Меморіал жертвам фашизму. У центрі композиції височить фігура Матері, біля підніжжя горить Вічний вогонь. На кам’яних стелах Меморіалу викарбувано імена усіх селян — жертв трагедії та полеглих на фронтах земляків і визволителів краю. «Ніколи воскреснути горем дитячим Хатинь й Липняги не повинні!» — таким написом зустрічає й застерігає пам'ятне місце[3].

Зі спогадів воїна-визволителя, голови ради ветеранів 373-ї Миргородської дивізії Миколи Бондаренка: «Страшну картину ми побачили, коли увійшли у Великі Липняги. Села, власне, не було. Біля згарища деяких вцілілих хат помітили розстріляних жінок, дітей, старих. Знаходили їх на вулицях, на городах, у погребах та колодязях. Велику кількість людей фашисти розстріляли за селом…»

Економіка

  • ТОВ АФ «Дніпроагролан».

Об'єкти соціальної сфери

  • Сільський старостат, Будинок культури з бібліотекою та музеєм, Фельдшерський пункт.

Джерела

Примітки

  1. УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ (2012). УКРАЇНА ПІД НАЦИСТСЬКОЮ ОКУПАЦІЄЮ: СПАЛЕНІ СЕЛА (1941–1944 рр.). УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ.
  2. ВИСОЧАТЬ МОНУМЕНТИ В СЕЛАХ І МІСТАХ.
  3. Меморіальний комплекс «Жертвам фашизму». mistaua.com (укр.). Процитовано 25 грудня 2021.