Мітасов Олег Євгенійович
Олег Мітасов | ||||
---|---|---|---|---|
При народженні | Олег Євгенійович Мітасов | |||
Народження | 31 січня 1953 Карлові Вари, Округ Карлові Вари | |||
Смерть | 1999 | |||
Стрілече, Харківський район, Харківська область, Україна | ||||
Поховання | кладовище при Харківській обласній психіатричній лікарні №1 | |||
Вплив на | Гамлет Зіньковський, Павло Маков, Владислав Краснощок | |||
| ||||
Мітасов Олег Євгенійович (31 січня 1953, Карлові Вари, Чехословаччина[1] — 23 грудня 1999, Стрілеча, Україна) «художник»-аутсайдер[2], міська легенда Харкова.
Біографія
Народився в Карлових Варах. Батько працював гірничим інженером, мати — лікаркою в посольстві.
Через деякий час родина Мітасова переїхала до Харкова, де Олег пізніше працював заступником директора магазину. Неодноразово госпіталізувався в Харківську міську клінічну психіатричну лікарню № 15. Всередині 1980-х років Олег Мітасов почав наносити на стіни будинків численні написи.
«В 1980-90-х роках безліч стін та інших вертикальних поверхонь у центрі цього міста були росписані „тегами“ та різноманітними, часто безмістовними, написами авторства Олега Мітасова. Квартира ж Мітасова — від вхідних дверей до вікон — була вкрита написами повністю. Кандидат економічних наук, Олег Мітасов мав розлади психіки, ймовірно шизофринічного спектру, однак його точний діагноз не відомий. В будь якому разі художнє коло Харкова прийняло Мітасова за колегу. Був навіть план перетворити квартиру Мітасова на музей, який на жаль не був втілений.»[3]
Написи в місті повторювали фрази «Где на земле», «Звёзд с неба не срывать», «Ленин», «Митасов» і видатну фразу - «ВЕК ВАК» — вірогідно, ВАК означає Вищу атестаційну комісію[4], яку Мітасов не зміг пройти[5]. Існують припущення, що саме ця подія стала серйозним ударом по психічному здоров'ю Мітасова. В період своєї відомості Олег Мітасов мешкав в семикімнатній комунальній квартирі в центрі Харкова за адресою провулок Червонопрапорний, 18, нині Каплунівський. Відомо, що написи були обрамлені товстими крапками по бокам і писались без прописних літер. Окремі написи до сих пір можна зустріти в прилеглих до помешкання Мітасова домах та подвір'ях.[6][7][8]
Помер Олег Мітасов 23 грудня 1999 року від туберкульозу в Харківській обласній психіатричній лікарні № 1 і після відмови родичів забрати тіло за гроші, був похований на кладовищі при лікарні.[1]
Квартира
Всім відомі написи Мітасов робив не лише на вулиці, але і вдома, про що було відомо деяким людям, що цікавились його творчістю. В своє помешкання він нікого не допускав, проте звідкісь було відомо, що весь простір комунальної квартири, з якої практично всі мешканці виїхали, також був заповнений написами.
В городе, где в своё время жил и преподавал Григорий Сковорода, известный своими философскими высказываниями-парадоксами («Мир ловил меня, но не поймал»), фигура Митасова выглядела знаковой, продолжающей некую традицию поиска космической гармонии человека и окружающего мира. Из этой же серии представление о Митасове-шамане, кружившемся и выкрикивающем слова-символы под проливным дождём. — А. Корнєв. З уявлень і фантазій.
Після смерті мами Мітасова, в квартирі був проведений ремонт, і більшість унікальних написів всередині квартири було втрачено. По деяким даним в квартирі певний час розташовувався якийсь офіс. В серпні 2018-ого року квартира мала статус виставленої на продаж.[9] Деякі з уцілілих предметів обмеблювання списаних та обдряпаних Олегом Мітасовим були підібрані і в майбутньому експонувались на виставках в Харкові. Доля фортепіано і холодильника, що були покриті в декілька шарів написами і малюнками Мітасова, залишається невідомою.
Лиш деякі вуличні написи залишились збереженими досьогодні. Частина їх була втрачена по причині ремонту поверхонь, на яких ті знаходились, часом зафарбовувались саме написи.
Пам'ять
- Вигляд інтер'єру помешкання Олега Мітасова відомий всім завдяки фотозйомці художника Павла Макова[10] і згадуються його книзі «Хроніки Утопії».
- Микола Шток та Павло Маков на основі написів Олега Мітасова розробили шрифт для комп'ютерного набору «МіТАСОВ».[11]
«…Он умер в 1999 году. Я побывал в его квартире около трех часов после его смерти, когда узнал, что его вещи начали выбрасывать. Мне этого хватило на многие годы. Там я увидел эту главную надпись „Ты никогда землей не был, но и быть не можешь“. Это крайне метафорическое высказывание. Там я сделал фотографии и нашел дневники, которые передал в Центр медико-социальной реабилитациив Киеве, потом мы сделали выставку в Павловке…»[12]
"Я далек от мысли о возможности какой-либо интерпретации «митасовского» наследия и хотел бы предостеречь от любой попытки использовать этот материал как источник творческого вдохновения. Митасов — явление природы. Его «творчество» — не искусство. Это — документ " — пише Маков в 2001 році.[13]
- В Харькові є гурт ВЕК.ВАК, названа по одній з найвідоміших фраз Мітасова. Гурт використовує фрази Мітасова в своїх піснях.[14]
- Музичний проект Outsider Leisure випустив альбом «Сни Мітасова».[15]
- В тексті пісні «III» харьковского пост-метал гурту Unholydays кілька раз використовується одна з фраз Мітасова.
- У репертуарі харківського панк-рок гурту Линия Надреза є пісня «Мітасов» (текст — Володимир Сазонов)[16].
- Стрітартист Гамлет Зінківський створив в Харкові вуличну роботу обрамивши авторський напис Мітасова білим тлом та додавши слова «Знаємо, любимо, пам'ятаємо».[17]
Відео
- «Муниципалка приглашает на выставку, посвященную Митасову», Харків, 2018
- «КультУра-Олег Митасов», 2010
Посилання
- Легенда Харкова — неординарний Олег Мітасов. Історико-інформаційний довідник «Вулиці і площі Харкова»
- Про Олега Мітасова на порталі «GRAFFITIZONE»
- Коли полотна замало: мистецькі кордони Поліни Райко та Олега Мітасова. Текст Катерини Яковленко
Примітки
- ↑ а б Где на земле Митасов. www.facebook.com (укр.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ meduza.io https://meduza.io/feature/2019/08/05/v-poiskah-geniya-iz-sovetskoy-psihushki. Процитовано 30 жовтня 2020.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ StudyDive. studydive.com. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Современный Ван Гог и гений. История харьковской легенды Олега Митасова. www.mediaport.ua (рос.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Сундук Пандоры. EG.RU (рос.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ (no title). stereosilence.livejournal.com. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ #веквак Instagram posts (photos and videos) - Picuki.com. www.picuki.com (англ.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Митасов на продажу. Как мы покупали квартиру легенды Харькова. Kharkiv today (рос.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Митасов на продажу. Как мы покупали квартиру легенды Харькова. Kharkiv today (рос.). Процитовано 7 листопада 2020.
- ↑ Effect, Zeigarnik (8 червня 2020). Павел Маков и Олег Митасов. Medium (англ.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Конкурс :: МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ КОНКУРС - STEDLEY ART FOUNDATION. stedleyart.com. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Павел Маков. Фрагмент из книги “Де кураторство”. ART Ukraine. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Конкурс :: МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ КОНКУРС - STEDLEY ART FOUNDATION. stedleyart.com. Процитовано 30 жовтня 2020.
{{cite web}}
:|first=
з пропущеним|last=
(довідка) - ↑ | MediaPort. www.mediaport.ua. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Сны Митасова. SoundCloud (англ.). Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Вождь концерт в КлрР 18 марта 2021 г. (укр.), процитовано 19 травня 2021
- ↑ Стрит-арт от Гамлета Зиньковского, часть 1. unexploredcity.com (рос.). Процитовано 30 жовтня 2020.