Проценко Микола Володимирович
| Проценко Микола Володимирович | |
|---|---|
| Псевдо | усиновлений дідом, мав по-батькові Федорович |
| Народився | 19 грудня 1921 Ніжин |
| Помер | 30 вересня 1962 (40 років) Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Національність | українець |
| Діяльність | співак (баритон) |
| Відомий завдяки | співак хору ім. Г. Верьовки (1949–1951) актор Київського театру оперети (1952–1962) |
| Батько | Володимир Федорович Проценко (1899–1937) |
| Мати | Тетяна Іванівна Іваненко (1901–1984) |
| Родичі | дід Проценко Федір Данилович дядько Проценко Андрій Федорович |
| У шлюбі з | Савченко Антоніна Антонівна |
Проценко Микола Володимирович (* 19 грудня 1921, Ніжин — † 30 вересня 1962, Київ) — український співак (баритон), відомий за виступами в хорі ім. Г. Верьовки (1949–1951) та Київському театрі оперети (1952–1962). Внук Проценка Федора Даниловича.
Життєпис
Народився в Ніжині 19 грудня 1921 року в сім'ї Володимира Федоровича Проценка (1899–1937) (сина відомого хормейстера і педагога Проценка Федора Даниловича (1866–1942)) і педагога Тетяни Іванівни Іваненко (1901–1984). Батько Миколи в радянські часи став профспілковим діячем, завідувачем міського відділу освіти. В 1937 році він був репресований, після чого дід Федір Данилович усиновив Миколу і його сестру Люсю і їх записали по-батькові Федоровичі.[1]
Під час німецької окупації в Ніжині Микола був заступником керівника підпільної групи акторів.
1949–1951 — соліст (баритон) хору ім. Г. Г. Верьовки.
1952–1962 — соліст Київського театру оперети.
Був одружений з заслуженою артисткою УРСР А. Савченко, яка також працювала в Київській опереті.
Помер у Києві 30 вересня 1962 року. Похований на Байковому кладовищі.[2]
Ролі
- Кобзар («Червона калина» О. Рябова)[3]
Примітки
- ↑ Мій дідФонд Людмили Проценко
- ↑ Збірник на пошану Л. А. ПроценкоАрхивное дело
- ↑ Український радянський музичний театр (1917–1967): нариси історії / Ю. О. Станішевський. — К.: Наукова думка, 1970. — с. 256