Троїцький провулок (Харків)
| Провулок Троїцький Харків | |
|---|---|
| Місцевість | Центр, Поділ |
| Район | Основ'янський |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 310 м |
| Координати початку | 49°59′15.4″ пн. ш. 36°13′52.9″ сх. д. / 49.98761° пн. ш. 36.23136° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′06.8″ пн. ш. 36°14′01.5″ сх. д. / 49.98522° пн. ш. 36.23375° сх. д. |
| поштові індекси | 61003 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Історичний музей», «Майдан Конституції» |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 13/7 |
| Архітектурні пам'ятки | № 3 |
| Храми | Троїцька церква |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450141 |
| Мапа | |
 | |
Провулок Троїцький — провулок в Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Павлівського майдану до Кузнечної вулиці. Троїцький провулок перетинає вулицю Кооперативну.
Історія і назва
Заснування Подолу відносять до середини XVII століття. На місці, де Кооперативна вулиця перетинається з Троїцьким провулком, стояла Троїцька проїзна вежа. Наприкінці ХVII століття тут була зведена дерев'яна церква, також названа Троїцькою.
Провулок зазнав численних перейменувань. Імовірно, первісна назва — Юрченківська вулиця. З 1804 року вона іменувалася Троїцькою, пізніше — Троїцьким провулком. У 1936 році його перейменували в провулок Політемігрантів, в пам'ять революціонерів, змушених переховуватися за кордоном від переслідувань самодержавства. В будинку № 8 розміщувався Клуб політемігрантів. У 1938 році провулок перейменували в Горійський, на честь батьківщини Йосипа Сталіна — грузинського міста Горі. В роки німецької окупації провулку повернули найменування Троїцький. З 1943 року провулок знов звався Горійським, а з 1945 року — Троїцьким. У 1966 році провулку присвоїли ім'я Івана Дубового, радянського військового діяча, репресованого і реабілітованого по смерті Сталіна. В 2015 році у зв'язку із законом про декомунізацію провулку повернуто історичну назву — Троїцький[1].
Будинки
Вхід до Троїцького провулку з Павлівського майдану проходить через арку 6-поверхового житлового будинку, далі провулок іде на південь.
- Будинок № 3 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 341. Троїцька церква, 1857-62 роки, архітектор А. І. Под'яков.
Перша дерев'яна церква, названа Троїцькою, була зведена наприкінці ХVII століття. Замість неї в 1758-1764 роках був побудований новий кам'яний храм. У 1862 році за проєктом архітектора А. І. Под'якова на цьому ж місці побудували більший храм Святої Єдиносущної та Живоначальної Трійці. В радянські часи храм був закритий і використовувався як хлібопекарня. У 1992 році храм повернули єпархії. У 2009 році була відбудована зруйнована раніше дзвіниця[2]. З того часу Троїцька церква належить УПЦ МП[3].
- Будинок № 12 — Єдиний адресний реєстр міста Харкова показує цей будинок з адресою Лопатинський пров., 9. Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 340. Телефонна станція, 1916 рік, архітектори А. І. Горохов і П. П. Рудавський. В будівлі розміщується Укртелеком[4].
Див. також
Примітки
- ↑ Улицы и площади Харькова. Переулок Ивана Дубового
- ↑ Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Троицкий типовой храм
- ↑ Телефонные услуги Укртелеком
Джерела
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова
- Улицы и площади Харькова. Переулок Ивана Дубового
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район Павловской площади. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
- Домофото. Список зданий, Харьков, Троицкий переулок. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 18 листопада 2021.