Павлівський майдан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павлівський майдан
Харків
Pavlivska Square, Kharkiv 2020 - 02.jpg
Район Основ'янський, Шевченківський
Назва на честь Савелій Павлов
Колишні назви
Торгова, Народна, Лобна, Павловська, Рози Люксембург
радянського періоду (українською) Рози Люксембург
радянського періоду (російською) Розы Люксембург
Загальні відомості
Поштові індекси 61003
Транспорт
Найближчі станції метро "Майдан Конституції", "Історичний Музей"
Трамваї № 3,5,6
Тролейбуси № 11
Рух пішохідний, автомобільний в обидві сторони, тролейбусний, трамвайний
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Центральний універмаг
Архітектурні пам'ятки до 2012 року пам'ятник Незалежності
Державні установи Бюро технічної інвентарізації
Навчальні заклади Торговельно-фінансовий технікум
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Павлівський майдан у Вікісховищі

Па́влівський майда́н (також Па́влівська пло́ща[1]; до 2013 року — майда́н Ро́зи Люксембу́рг[2]) — площа в центрі Харкова.

Розташування[ред. | ред. код]

Площа розташована в центрі міста, поблизу Університетської гірки. Бере початок від площі Конституції, закінчується Сергіївським майданом. Через площу пролягає кордон між Основ'янським та Шевченківським районами міста.

Історія[ред. | ред. код]

Площа в 1981 році

Довжина 0,470 км. Заснована на початку другої половини XVII ст., звалася Народна або Торгова (згадується в рішенні міськдуми 20 квітня 1884 р.), оскільки на ній був міський ринок[3]. На цій площі проводилися щорічні Покровська та Успенська ярмарки. З кінця XVIII до початку XIX ст. — паралельно називалася Лобна, оскільки тут до 1830 р. проводилися публічні покарання[3]. На площі був поштовий двір (на південно-східному розі Університетської вулиці), поруч з ним — верстовий стовп і лобне місце.

У XIX столітті площа забудували одно- і двоповерховими будинками переважно торгового призначення.

Наприкінці 30-х років XIX століття купець Савелій Павлов, який започаткував цукерково-пряникове виробництво в Харкові, побудував на площі кам'яний магазин. У цей час площу стали називати Павлівською (Павловською). Пізніше в будинку Павлова перебував Малий театр (1868—1874 роки) і «Гранд-готель», який у радянські часи називався «Спартак». Будинок до наших часів не зберігся — був зруйнований під час війни у 1943 році.

У часи революцій 1905—1917 років саме на Павлівській площі збиралися народні збори та мітинги проти царя. 25 січня 1919 року Павлівська площа була перейменована в площу Рози Люксембург. 11 березня 1919 року у готелі «Асторія» почав свою роботу Всеукраїнський Революційний Комітет.

Згідно з рішенням Міськуправи від 7 вересня 1942 р. у роки німецької окупації (1942—1943) поверталося назва Павлівська. Після звільнення міста в 1943 р. площа знову отримала ім'я Р. Люксембург. 2 жовтня 1945 року їй на певний час повернуто назву Павлівська. Але вже згідно зі списком вулиць 1954 носила назву Р. Люксембург[3].

20 листопада 2013 року Харківська міська рада прийняла рішення про повернення площі її дореволюційної назви. Пропозиція щодо перейменування площі надійшла від топонімічної комісії міста.[4].

Будинки[ред. | ред. код]

Будинок № 10
Будинок № 4 після реставрації, 2020 р.
  • Буд. № 1/3 — Центральний універмаг. Побудований в 1954 році, архітектор — М. Л. Мовшович. На місці, де знаходиться будівля, на західному куті площі, на місці приватних торгових лавок в 1933 році був побудований перший в Харкові універмаг (архітектор О. В. Лінецький). В кінці 30-х років його розширили за рахунок суміжної будівлі та добудували до Університетської вулиці (архітектор П. І. Фролов). У роки німецько-радянської війни універмаг був зруйнований. Підчас відновленні фасаду додали риси архітектури, характерні для 50-х років.
  • Буд. № 4 — Житловий будинок. Побудований в 1912 р, архітектор Б. М. Корнієнко. Колишній Селянський будинок. Архітектор надав фасадам риси українського зодчества: скошені кути віконних прорізів, декорування народним орнаментом, на фронтоні в ніші поміщений бюст Т. Г. Шевченка. Фасади під час ремонтів втратили частину архітектурних деталей.
  • Буд. № 5 — Житловий будинок зі вбудованими магазинами. Побудований в 1955 р., архітектори — В. П. Костенко, Б. Г. Клейн, Н. В. Згурська. 9-поверховий житловий будинок розташований між вулицями Квітки-Основ'яненка та Університетською.
  • Буд. № 10 — Будинок побудований в 1910—1913 рр., архітектори — М. В. Васильєв та О. І. Ржепішевський. Одна з перших в місті багатоповерхових будівель із залізобетонним каркасом. У нижніх поверхах розміщувався Купецький банк, в середніх — конторські приміщення, в верхніх — готель «Асторія». У цій споруді поєднуються новизна конструкції з архаїзмом скульптурних деталей.

Пам'ятник Незалежності України[ред. | ред. код]

Демонтований пам'ятник

У 2001 році на честь десятиріччя незалежності України на площі було встановлено пам'ятник. Сам пам'ятник був, на думку багатьох жителів міста жахливим. Скульптура увійшла у рейтинг найжахливіших пам'яток сучасної України[5] У 2011 році міською владою було прийнято рішення про демонтаж скульптури в рамках реконструкції площі. Пам'ятник було демонтовано назавжди, замість нього у 2012 році було урочисто відкрито новий пам'ятник Незалежності на площі Конституції.

Транспорт[ред. | ред. код]

Із початку XX сторіччя площею курсувала «конка». З 1981 року площею курсує трамвай № 3, 5, 6, з 2012 року через площу також прямує тролейбусний маршрут № 11.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. «Площі Рози Люксембург повернули колишню назву — площа Павлівська» (Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету)
  2. Рішення Харківської міськради від 20 листопада 2013 року № 1338/13 «Про перейменування майдану». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 22 листопада 2013. 
  3. а б в Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. (2011). Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... Харьков: «Издательство САГА». с. 272. ISBN 978-617-575-024-7. 
  4. Ольга Адаменко. Две площади в Харькове полностью избавят от налета коммунизма. Вести. Харьков. 15.11.2013. (рос.)
  5. Медиапорт, Харьков

Джерела[ред. | ред. код]

Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А.А. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. — Харьков : Прапор, 1985. — С. 34-35. — 10000 прим.