Березюк Володимир Володимирович
| Березюк Володимир Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1992 |
| Смерть |
22 березня 2012 Харків, Україна |
| Поховання | Міське кладовище № 15d |
| Країна |
 Україна |
| Вид збройних сил |
 Повітряні сили |
| Рід військ |
 Радіотехнічні війська |
| Звання |
 Солдат |
| Формування |
 164 РТБр |
| Нагороди |
  |
Володимир Володимирович Березюк (бл. 1992 — 22 березня 2012) — український військовик. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Біографія
Народився у родині Володимира та Лариси Березюк, навчався у середній школі № 42 Харкова. Проходив строкову службу у 164-й радіотехнічній бригаді Повітряного командування «Центр». Загинув під час нападу на військову частину. На думку експерта Радіо Свобода — Олександра Ковальова, причиною смерті Березюка стала відсутність у нього спеціальної підготовки. Нападники атакували зненацька, так що Березюк не встигнув зробити попереджувальний постріл. Він отримав сім ножових поранень і помер на місці. Напад відбили товариші Березюка, один з нападників був вбитий, іншого затримали. Згодом другого нападника засудили до довічного покарання[1].
Згідно матері Володимира Березюка — Людмили, її сину залишався тиждень до демобілізації[2]. Похований на п'ятнадцятому міському кладовищі[3].
Указом президента України № 220/2012, Володимира Березюка «За мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання військового обов'язку», було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня, разом з ним нагороду отримали два його товариша які відбили напад[4].
Урочисте вручення нагород відбулося 5 квітня 2012 року, на ньому були присутні батьки Володимира Березюка — Володимир та Лариса. Замість Володимира нагороду отримала матір. Під час вручення нагород, голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін так характеризував нагороджених[5]:
Ці люди в мирний час здійснили подвиг. Вони чесно, сумлінно та професійно виконали свій військовий обов'язок.
Харківський міський голова Геннадій Кернес сказав, що[5]:
Ім'я Володимира Березюка буде вписано золотими літерами в історію солдатської слави. Вічна йому пам'ять.
Нагороди
- орден «За мужність» III ступеня (30.03.2012)[4]
- нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині» (2012)[5]
Пам'ять
- Меморіальна дошка на фасаді середньої школи № 42[6].
- Ім'я Володимира Березюка було «навічно» внесено в списки 164-ї радіотехнічної бригади[5].
Примітки
- ↑ Напад на військову частину у Харкові – не випадковість. Радіо Свобода. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Суд по делу о нападении на воинскую часть в Харькове: обвиняемый выслушал «пожизненный» приговор безучастно. crime.fakty.ua (укр.). Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Володимир Березюк. photo.unian.ua (укр.). Процитовано 7 вересня 2020.
- ↑ а б Правительственный портал :: Президент України нагородив за мужність воїнів із Харкова. old.kmu.gov.ua. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ а б в г Михайло Добкін вручив орден «За мужність» солдатам, які відбили озброєний напад на караул в Харкові 22 березня. Харківська обласна державна адміністрація. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ У Харкові відкрили меморіальну дошку солдату, загиблому при нападі на військову частину. Архів оригіналу за 25.12.2014. Процитовано 30.04.2012.
