Дмитрієв Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитрієв Микола Миколайович
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк, публіцист,
Мова творів українська, російська
Жанр детектив, публіцистика, краєзнавство

Дмитрієв Микола Миколайович (нар. 7 жовтня 1955(19551007)) — публіцист, письменник-прозаїк, історик-краєзнавець.

Біографія

Народився 7 жовтня 1955 року у місті Луцьк.

Закінчив історичний факультет Луцького педагогічного інституту.

21 грудня 2013 року представники міжнародного експертного середовища серед російськомовних письменників країн колишнього СРСР, Іспанії, Німеччини та Ізраїлю - члени громадської організації "Международный Совет по фантастической и приключенческой литературе при Союзе писателей России", за результатом голосування всіх членів, прийняли наступне рішення:

"Премия «Во славу Отечества» в категории «За выдающийся вклад в развитие отечественной героико-исторической и военно-приключенческой литературы» присуждается Дмитриеву Николаю Николаевичу (г. Луцк, Украина), автору многочисленных военно-приключенческих произведений, активному организатору литературного процесса — за выдающийся вклад в развитие отечественной военно-приключенческой литературы". [1].

Таке рішення ініціював прозаїк-фантаст Віталій Пищенко з Москви, відповідальний секретар правління Союзу письменників РФ, до якого Дмітрієв вступив у 2012 р. Про це сам Пищенко повідомив на своєму сайті. [2].

У 2012 р. Дмитрієв виступив консультантом при написанні нової книги Андрія Кокотюхи «Червоний», що передує в багатьох українських рейтингах. У ній йдеться про подвиг вояків УПА, котрі воювали на два фронти, а потім поширювали свої ідеї серед в’язнів ГУЛАГу. [3].

Творчість Дмитрієва високо оцінив волинський політик Вітер Валентин Степанович - заступник голови Волинської облради у 2010-2014 роках, голова Волинської облради в 2014-2015 роках. Як висловився Вітер для журналу "Віче":

"Ще ж є Бортніков Сергій Іванович і Микола Дмитрієв, твори яких посідають перші місця в багатьох московських рейтингах. На жаль, про це не завжди знають навіть волиняни. Мабуть, тому, що немає пророків на рідній землі. Українські видавництва не заохочують авторів, ба навіть часто-густо вважають, що їхні твори не матимуть фінансової перспективи. Отож нещодавно я посприяв виданню книжки Миколи Дмитрієва «Рубін з корони Вітовта». Парадокс: у Росії на твори цього прозаїка полюють, а в Україні він мусить шукати спонсорів! До речі, дія згаданої гостросюжетної оповіді розгортається в середньовічному Луцьку під час правління великого литовського князя Вітовта". [4].

Творчість

Українською мовою опублікував наступні книги:

  • «Западня: детектив». — Луцьк: Надстир'я, 2010. — 366 с.
  • «Рубін з корони Вітовта: історична повість». — Луцьк: Волинські старожитності, 2013. — 336 с.

[5].

Російською мовою опублікував наступні 15 книг (романи та збірники повістей, оповідань):

  • «Любой ценой (сборник)» (Москва, 2010).
  • «Казна императора» (Москва, 2010).
  • «Тайна объекта „С-22“» (Москва, 2011).
  • «Обязан выжить (сборник)» (Москва, 2011).
  • «Майор из Варшавы» (Москва, 2012).
  • «Третья причина» (Москва, 2012).
  • «Под тремя башнями» (Москва, 2013).
  • «Огненной тропой» (Москва, 2013).
  • «Брестские ворота» (Москва, 2014).
  • «Рубин из короны Витовта» (Москва, 2014).
  • «Желтый саквояж» (Москва, 2014).
  • «Карта царя Алексея» (Москва, 2016).
  • «Горький сентябрь» (Москва, 2017).
  • «В грозный час» (Москва, 2018).
  • «На торный путь» (Москва, 2019).

Примітки

Посилання

Джерела