Шанів
| село Шанів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Львівський район |
| Громада | Підберізцівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1431 |
| Населення | 0 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°45′31″ пн. ш. 24°13′26″ сх. д. / 49.75861° пн. ш. 24.22389° сх. д.Координати: 49°45′31″ пн. ш. 24°13′26″ сх. д. / 49.75861° пн. ш. 24.22389° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Шанів | |
 Шанів | |
Шанів — зникле село в Україні, в Львівському районі Львівській області. Впродовж XV—XVII ст. належало до Львівської землі Руського воєводства.
Географія
Село було розташоване на південний захід від села Глуховичі (в міжвоєнний час тут існував присілок Острів), на виступі, оточеному з півночі, заходу та півдня смугою боліт.
Історичні відомості
Вперше згадується 21 жовтня 1431 р. В цей день королівське село Шанів було надане Владиславом Яґайлом судді Львівської землі Станіславу Давидовському[1]. Село було володінням родини Давидовських до початку XVI ст. Перша спроба викупу села була здійснена у жовтні 1457 р.: Казимир IV Ягеллончик дозволив Яну Сенінському придбати Шанів у Яна Давидовського і володіти ним, допоки король чи його наступники не сплатять суму застави. Однак до викупу справа не дійшла. Наступна (вдала) спроба транзакції була здійснена в 1509 р. Леонардом Печигойським за дозволом Сигізмунда І. В 1552 р. спадкоємець Леонарда, Ян Печигойський отримав право ленного володіння селом, а через 10 років – монарші гарантії, що право «доживоття» перейде до Янового сина Вацлава. Останній під час «ревізії листів» у 1564 р. надав комісарам для перевірки усі необхідні документи. Хоча контроль над Шаневом на правах ленного володіння був визнаний протиправним, Печигойські надалі залишалися тенутаріями села – щонайменше до кінця XVI ст.[2]
Шанів перестав існувати у першій чверті XVII ст. До таких висновків спонукає текст фрагменту люстрації 1628 р. з переліком документів про право володіння селом Шанів, представлених комісарам його власниками – Яном Виджґою та його дружиною Зоф’єю. У переліку згадані всі монарші привілеї, надані тенутаріям Шанева за період з 1562 по 1625 роки. Останній документ, датований 17 лютим 1625 р. названий привілеєм вже не на село, але на ґрунт спустошеного села Шанів[3].
Примітки
- ↑ Zbiór dokumentów małopolskich (далі: ZDM). Wroclaw, 1975. Cz. VII. Dokumenty króla Władysława Jagiełły z lat1418–1434 / Wyd. I. Sułkowska-Kuraś i S. Kuraś. S. 344, nr 2087.
- ↑ Szyszka J. Formowanie i organizacja dóbr monarszych w ziemi lwowskiej od połowy XIV do początku XVI wieku. Kraków, 2016. S. 264.
- ↑ Смерека Б. Женів і Шанів: до питання ідентифікації населених пунктів у ранньомодерний час на прикладі двох сіл Львівської землі Руського воєводства // Zaporizhzhia Historical Review / Гол. ред. Ю. Каганов. Запоріжжя, 2019. Вип. 2 (53). С. 25
Джерела
- Смерека Б. Женів і Шанів: до питання ідентифікації населених пунктів у ранньомодерний час на прикладі двох сіл Львівської землі Руського воєводства // Zaporizhzhia Historical Review / Гол. ред. Ю. Каганов. Запоріжжя, 2019. Вип. 2 (53). С. 23–29.