Казимир IV Ягеллончик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казимир IV Ягеллончик
пол. Kazimierz IV Jagiellończyk
Casimir IV Jagiellon.PNG
Coat of Arms of Casimir Jagiellon as king of Poland.svg
Великий князь Литовський, Руський і Жемайтійський[1]
29 червня 1440 — 7 червня 1492
Попередник: Сигізмунд Кейстутович
Наступник: Олександр Ягеллончик
Король Польщі[2]
25 червня 1447 — 7 червня 1492
Попередник: Владислав III Варненчик
Наступник: Ян I Ольбрахт
 
Народження: 30 листопада 1427
Краків
Смерть: 7 червня 1492
Гродно
Похований: Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Громадянство: Велике князівство Литовське
Династія: Ягеллони
Батько: Владислав ІІ Ягайло
Мати: Софія Гольшанська
У шлюбі з: Єлизавета Габсбург
Діти: Владислав, Казимир, Ян, Олександр, Сигізмунд, Фредерик, Ядвіґа, Софія, Єлизавета, Єлизавета II, Анна, Барбара, Єлизавета III
Нагороди:

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Казими́р IV Ягелло́нчик, або Казимир Ягайлович[джерело?] (пол. Kazimierz IV Jagiellończyk; (30 листопада 1427 — 7 червня 1492) — Великий князь Литовський і Руський (14401492) та король Польщі (14471492), пан і дідич Русі.

Титул[ред. | ред. код]

Повний титул польською — Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza.

Українською: Божою Ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Пруссії, Хелмна, Ельблонга та Помор'я.

Біографія[ред. | ред. код]

Родовий герб литовського роду Ягеллонів

Прихід до влади[ред. | ред. код]

Народився у Кракові. Син великого князя литовського та польського короля Владислава ІІ Ягайла і руської княжни Софії Гольшанської.

У 1440 році у Троках був вбитий великий князь литовський, Сигізмунд Кейстутович. За дорученням короля польського Владислава ІІІ, старшого брата Казимира, у 1441 році сяноцький староста Ян з Ланцухова відвіз до ВКЛ 12-річного Казимира[3], де литовська знать проголосила його великим князем.

1444 року Владислав ІІІ загинув у битві з турками під Варною. В Польщі розпочалось міжкоролів'я, яке зрештою завершилось тим що у 1447 році шляхтичі вибрали Казимира новим польським королем. Того ж року Казимир IV, намагаючись зміцнити королівську владу шляхом послаблення політичної ролі магнатів, видав загальноземський привілей, який значно розширював права шляхти, у тім числі української (Нешавські статути 1454 рік).

Правління[ред. | ред. код]

Під час правління Казимира, за сприяння київського князя Семена Олельковича та митрополита Григорія II Болгариновича, було здійснено остаточний поділ Київської митрополії на Київську (з осідком у Києві; охоплювала 10 українсько-білоруських єпархій та існувала до 1686 року) та Московську (з 1589 року — патріархія).

Проводив політику централізації Литовсько-Руської держави. У 1452 році ліквідував Волинське, а в 1470 (фактично — 1471) — Київське князівство та перетворив їх на воєводства Великого князівства Литовського.

В 1468 році було укладено збірник тогочасних законів — Судебник великого князя Казимира. У 14541466 роках в ході Тринадцятирічної війни з Тевтонським орденом Казимиру вдалось приєднати до території Польського королівства Західне Помор'я, а залишки Держави тевтонців змушені були визнати себе васалом Польщі.

Проводячи активну зовнішню політику, Казимир IV Ягеллончик, домігся утвердження свого сина Владислава на чеському (1471 рік) та угорському (1490) престолах. У 1481 році Казимир IV викрив спробу підготовки повстання проти його влади з боку українських князів Михайла Олельковича, Івана Гольшанського та Федора Більського, яких пізніше було страчено

За Казимира розпочалась невдала для Великого князівства Литовського московсько-литовсько-руська війна 14871494 років. Також польські війська жорстоко придушили повстання Мухи, яке спалахнуло в 1490—1492 рр. на Галичині.

Фрагмент надгробку на могилі Казимира IV Ягеллончика

Король Казимир IV помер у Гродно 7 червня 1492 року в віці 64 років. Був похований в Кракові, у Вавельському замку в мармуровій гробниці.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

  1. Владислав (роки життя — 14561516)
  2. Ядвіга (14571502)
  3. Казимир (14581484)
  4. Іоанн (14591501)
  5. Олександр (14611506)
  6. Софія (14641512)
  7. Єлизавета (14651466)
  8. Сигізмунд (14671548)
  9. Фредерік (14681503)
  10. Єлизавета (14721480)
  11. Анна (14761503)
  12. Барбара (14781534)
  13. Єлизавета (14831517)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. під іменем Казимир Ягеллончик
  2. під іменем Казимир IV
  3. F. Kiryk. Kuropatwa Jan z Łańcuchowa h. Śreniawa (zm. 1462) / PSB.— WWKG, 1971.— T. XI/2, z. 69.— S. 253—254. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Казимир IV Ягеллончик