Гуров Вадим Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 8 лютого 2022, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуров.
Гуров Вадим Миколайович
Народився22 лютого 1937(1937-02-22)
Кривий Ріг
Помер16 грудня 2015(2015-12-16) (78 років)
Кривий Ріг
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьметалург, політик
Alma materДніпропетровський металургійний інститут
Науковий ступінькандидат технічних наук
Знання мовросійська
ЗакладАрселорМіттал Кривий Ріг
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
Партіянезалежний політик і Партія праці
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Звання
Заслужений металург України
Заслужений металург України

Гуров Вадим Миколайович (22 лютого 1937, Кривий Ріг — 16 грудня 2015, Кривий Ріг)  — український політик. Народний депутат України трьох скликань.

Освіта

Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут (1954–1959), інженер-металург[4].

Кар'єра

1959—1994  працював на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (нині ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг): помічником майстра, підручним сталевара, заступником начальника цеху, заступником начальника комплексу лабораторій, заступником головного інженера з техніки безпеки, начальником мартенівського й конверторного цехів[5].

1992–1993  — на міжнародних конґресах сталеплавильників обраний головою мартенівської секції. Був Головою постійної комісії СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників[6].

Політична діяльність

З 1994 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання.

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання.

З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 32, Дніпропетровська область.

Працював у фракціях «Єдина Україна», з 2005 — в Народній партії.

Творчий здобуток

Автор (співавтор) 56 винаходів, 18 наукових публікацій[7].

Нагороди

Примітки

  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. ↑ Гуров Вадим Миколайович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2 лютого 2022.
  5. ↑ Гуров Вадим Миколайович. logos-ukraine.com.ua. Процитовано 2 лютого 2022.
  6. ↑ Гуров Вадим Миколайович. logos-ukraine.com.ua. Процитовано 2 лютого 2022.
  7. ↑ Мішака, Богдан (2015). Людина і сталь (пам'яті В. М. Гурова) // Криворіжжя: погляд у минуле... : матер. П’ятих історико-краєзнавчих читань, м. Кривий Ріг, 18 квітня 2019 р. Т. 2 (PDF). Кривий Ріг: КДПУ. с. 91.
  8. ↑ Гуров Вадим Миколайович | Офіційний вебсайт Криворізької міської ради та її виконавчого комітету. kr.gov.ua (ua) . Процитовано 2 лютого 2022.

Джерела

  • сайт ВРУ
  • Гуров Вадим Миколайович
  • Гуров Вадим Миколайович Он-лайн газета «Політика і культура»
  • Гуров Вадим Миколайович
  • Вадим Гуров: Моя партия — Кривбасс! — Житомир: Рута, 2016. — 590 с. — Жизнь Замечательных Криворожан.
  • Гуров Вадим Миколайович // Портрет успішного сучасника: фотоальбом. Т. II / голов. ред. В. Петрикей. — К., 2009. — С. 84.
  • Мішака Б. Людина і сталь (пам'яті В. М. Гурова) // Криворіжжя: погляд у минуле… : матер. П'ятих історико-краєзнавчих читань, м. Кривий Ріг, 18 квітня 2019 р. : у 2 т. — Кривий Ріг, 2019. — Т. 2. — С 89—94.
  • Туренко Г. Гуров Вадим Николаевич: Из мартена — в народые депутати // Криворожский металлоград: к 80-летию «Криворожстали». — Кривий Ріг, 2014. — С. 38—39.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуров_Вадим_Миколайович&oldid=34532496