Метод ізобар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:05, 13 лютого 2022, створена Alkom-lviv (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Метод ізобар (рос. метод изобар; англ. isobaric method; нім. Isobarverfahren n) — у нафтовилученні — гідродинамічний метод визначення фільтраційних параметрів пласта, оснований на вивченні усталеної фільтрації рідин і газів, який передбачає:

  • одержання даних про пластовий тиск в різних точках покладу;
  • побудову карти ізобар;
  • проведення ліній течії, перпендикулярних до ізобар;
  • визначення для ділянок покладу гідропровідності і проникності пласта з використанням даних про витрату рідини, яка проходить через ділянку, перепади тиску на ділянці, характеристики розмірів ділянки, відстаней між ізобарами і ін.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]