Сніг на Венері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 04:15, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гори Максвелла, покриті «снігом».

Венеріанський сніг — субстанція невідомої природи з високим альбедо в радіодіапазоні, якою покриті багато гірських вершин на Венері.

Виявлення та місцезнаходження

Перші дані про венеріанський «сніг» були отримані апаратом «Піонер-Венера» у 1991 році.[1] Пізніше космічний апарат «Магеллан» виявив венеріанський сніг майже на усіх гірських вершинах Венери. Одним з небагатьох винятків є вулкан Маат. Причиною цього може бути те, що недавно у вулкана сталося виверження, після якого новий сніговий покрив ще не встиг утворитися.

Теорії складу і походження

Після того, як це явище виявив космічний апарат «Піонер-Венера», з'явилася теорія, що гори Венери містять велику кількість піриту, який зникав у ході ерозії.

Проте з 1995 року, після завершення роботи космічного апарату «Магеллан», ця теорія була відкинута. Згідно з новою, правдоподібнішою і цікавішою теорією, деякі речовини, випаровуючись на поверхні Венери, піднімаються вгору і кристалізуються, наближаючись до холодного хмарного покриву. Речовини, що випадають на поверхню Венери знову випаровуються, якщо не осядуть на вершини гір, — там через нижчу температуру вони не можуть випаруватися.

Як правило, кандидатами вважаються телур, пірит, гематит, перовськіт[2] або ж сульфіди свинцю і бісмуту[3][4][5]. Також цей «сніг» має високу електропровідність.

Примітки

  1. Сайт проекта "Пионер-Венера".
  2. Paul Rincon[en]. Планета Венера: «злой близнец» Земли // BBC News. — .
  3. Carolyn Jones Otten. Металлический снег на Венере — сульфид свинца // Washington University in St.Louis Newsroom. — .
  4. David Whitehouse[en]. На Венере есть горы с тяжёлым металлом // BBC News. — 2024. — 25 November.
  5. Laura Schaefer, Bruce Fegley Jr. Heavy metal frost on Venus // Icarus. — Elsevier, 2004. — Vol. 168, no. 1 (27 May). — P. 215—219. — Bibcode:2004Icar..168..215S. — DOI:10.1016/j.icarus.2003.11.023.

Посилання