Піонер-Венера-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Піонер-Венера-1 — космічний апарат НАСА, запущений 20 травня 1978 року з метою дослідження Венери. Пропрацював до серпня 1992 року, здійснював радіолокаційне картографування планети. Офіційна назва апарату — Pioneer Venus Orbiter, в документах НАСА він фігурує також як Pioneer Venus 1 та Pioneer 12.

Pioneer Venus orbiter.jpg

Конструкція апарату[ред.ред. код]

«Піонер-Венера-1» був циліндром діаметром 2,5 м і заввишки 1,2 м, на якому були змонтовані прилади, а також антена діаметром 1,09 м. Сонячні панелі були розташовані по колу циліндра і забезпечували електроживлення потужністю понад 300 Вт. Крім того, на штанзі завдовжки 4,7 м був винесений магнітометр. Маса апарату — 517 кг, включаючи 45 кг наукових приладів. Апарат мав основний двигун, а також сім невеликих двигунів орієнтації, які використовувалися також для корекції орбіти. Стабілізація здійснювалася за допомогою обертання.

Дослідницькі можливості обладнання[ред.ред. код]

"Піонер-Венера-1" міг здійснювати 17 наукових експериментів:

  • картографування поверхні планети за допомогою радару;
  • вимірювання вертикального розподілу хмар за допомогою фотополяриметра;
  • проведення вимірів за допомогою інфрачервоного радіометра і ультрафіолетового спектрометра (зокрема, знімки хмарного покриву);
  • визначення складу верхнього шару атмосфери з допомогою мас-спектрометра нейтральних часток;
  • експерименти по виміру різних параметрів сонячного вітру;
  • вимір магнітного поля планети з допомогою магнітометра;
  • експерименти по виміру різних характеристик іоносфери (за допомогою мас-спектрометра іонів і датчика електричного поля);
  • два експерименти по виміру гравітаційного поля Венери з використанням радіосигналу;
  • вимір характеристик атмосфери при проходженні через неї радіосигналу;
  • реєстрація гамма-сплесків;
  • дослідження верхніх шарів атмосфери, які апарат "зачіпав" в нижній точці орбіти.

Перебіг космічної експедиції[ред.ред. код]

Піонер-Венера

Апарат вийшов на 24-годинну еліптичну орбіту навколо Венери 4 грудня 1978 року. Впродовж півтора років нижня точка орбіти утримувалася на висоті 142–253 км, верхня — 66900 км. Надалі параметри орбіти неодноразово змінювалися.

«Піонер-Венера-1» підтвердив (в межах чутливості своїх приладів), що Венера не має магнітного поля. За даними апарату була побудована модель іоносфери планети, визначений її склад і характер взаємодії з сонячним вітром.

Апарат надав нові дані по динаміці хмарного покрову планети. Крім того, були виявлені постійні грозові розряди, сконцентровані в обмежених областях.

Радіолокаційне картографування поверхні показало різні типи рельєфу. Багато районів дістали нові назви, наприклад, Aphrodite Terra (Земля Афродіти), гора Максвела та ін. В цілому, була картографована майже уся поверхня планети.

Див. також[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]