Завіти Ільїча (смт)
селище міського типу Завіти Ільїча | |
---|---|
рос. Заветы Ильича | |
Країна | Росія |
Суб'єкт Російської Федерації | Хабаровський край |
Муніципальний район | Совєтсько-Гаванський |
Поселення | Завіто-Ільїчівське |
Код ЗКАТУ: | 08242559000 |
Код ЗКТМО: | 08642159051 |
Основні дані | |
Час заснування | 1960 |
Статус селища міського типу | 1960 |
Населення | 9162 особи (2010[1]) |
Поштовий індекс | 682844 |
Телефонний код | +7 421 38 |
Географічні координати: | 49°1′14.33000009921″ пн. ш. 140°13′13.420000083962″ сх. д. / 49.02065° пн. ш. 140.22039° сх. д. |
Вебсторінка | adm-zavety.org |
Мапа | |
| |
Заві́ти Ільїча́ (рос. Заветы Ильича) — селище міського типу у складі Совєтсько-Гаванського району Хабаровського краю, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Завіто-Ільїчівського міського поселення.
Географія
Розташоване у східній частині краю за 7 км на північ від міста Совєтська Гавань, на березі бухти Постова, бухти Бошняка і бухти Північна затоки Совєтська гавань.
Відстань до найближчої залізничної станції Совгавань-Сортувальна — 3 км (пасажирське сполучення з Комсомольськом-на-Амурі, Хабаровськом і рештою країни). На станції Совгавань-Сортувальна є контейнерний термінал.
По західній околиці селища проходить автодорога місцевого значення 08А-4 Совєтська Гавань — Ваніно, з виїздом на автодорогу 08А-1 до Хабаровська.
Клімат
Клімат помірний, мусонний. Зима холодна і сніжна, в той же час літо прохолодне, дощове. На узбережжі Татарської протоки і затоки Совєтська Гавань часті тумани.
Клімат прирівняний до районів Крайньої Півночі.
Історія
Спочатку смт Завіти Ільїча — рибальське селище Новоастраханське, засноване на початку 1920-их років. У 1934 році колгосп був перейменований в Заповіт Ілліча. У 1934 році був сформований Совгаванский укріплений район берегової оборони (УР БО).
4 жовтня 1939 року, відповідно до Постанови РНК СРСР і наказом Народного комісара ВМФ офіційно була сформована Північна Тихоокеанська флотилія (СТОФ) з головною базою в Совєтській Гавані. Зона відповідальності флотилії — Татарська протока, Охотське море, Північний Сахалін, Чукотка і Камчатка з прилеглими територіями. 8 вересня 1945 року Північна Тихоокеанська флотилія ліквідується. Замість неї формується Сахалінський морський оборонний район, с головною базою в Совгавані. У 1946 році в Завітах Ілліча формується 23-й морський розвідувальний загін («Калита»).
У 1960 році селище Завіти Ілліча виділяється зі складу міста Совєтська Гавань і отримує статус селища міського типу. Незважаючи на те, що в смт на той час практично не було цивільних об'єктів, житлова зона селища залишалася відкритою для іногородніх осіб. У 1990 році 28-ма дивізія підводних човнів скорочена до 60-ї бригади ПЧ, а через два роки урізана до 366-го дивізіону відстою (консервації) ПЧ. У 2007 році 366-й окремий дивізіон консервації підводних човнів розформований.
У XXI столітті від колись великого морського гарнізону залишився 38-й окремий дивізіон кораблів охорони водного району в складі двох малих протичовнових кораблів проекту 1124М (МПК-125 «Совєтська Гавань», МПК-191 «Холмськ») і трьох базових тральщиків проекту 12650. Практично всі будинки «сталінської» споруди, а також кілька відносно свіжих п'ятиповерхових будинків кинуті і перетворені на руїни. Кинуто і зруйновано велику кількість службових будівель в межах селища, а також повністю зруйновані будівлі на півострові Меншикова.
Населення
Населення — 9162 особи (2010; 9429 у 2002[2]).
1970[3] | 1979[4] | 1989[5] | 2000[6] | 2002[7] | 2005[8] | 2006[9] |
---|---|---|---|---|---|---|
9738 | ↗10 258 | ↗13 141 | ↘11 300 | ↘9429 | ↗9630 | ↗9755 |
2007[10] | 2008[11] | 2009[12] | 2010[13] | 2011[14] | 2012[15] | 2013[16] |
↗9900 | ↘9810 | ↗9968 | ↘9162 | ↘9144 | ↘9079 | ↘9020 |
2014[17] | 2015[18] | 2016[19] | 2017[20] | 2018[21] | 2019[22] | 2020[23] |
↘8846 | ↘8706 | ↘8618 | ↘8527 | ↗8530 | ↘8455 | ↘8403 |
Господарство
Містоутворюючою організацією селища є військово-морська база (тепер — дивізіон ОВР).
Джерела
- Аркуш карти M-54-101. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
Примітки
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010: Хабаровский край — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Чисельність населення за національністю в Хабаровському краї — проєкт «Lingvarium» (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Хабаровский край, численность населения на 1.01.2000
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
- ↑ Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
- ↑ Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
- ↑ Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
- ↑ Схема территориального планирования Советско-Гаванского муниципального района Хабаровского края 2009г.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. 13. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов Хабаровского края. Архів оригіналу (PDF) за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
- ↑ Оценка численности постоянного населения Хабаровского края на начало 2011 года по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ Оценка численности населения по муниципальным образованиям на начало 2012 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 3 квітня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
- ↑ Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2019 года
- ↑ Численность населения Хабаровского края по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года
Посилання
- [hhttp://wikimapia.org/#lang=ru&lat=49.037868&lon=140.272751&z=12&show=/2635080/ru/Заветы-Ильича На Вікімапії]
Це незавершена стаття з географії Хабаровського краю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |