Артивізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:58, 20 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антивоєнний графіті художника Бенксі.
Графіті - «Нова економічна модель Греції».

Артивізм - напрямок сучасного мистецтва в якому за допомогою художньо-виразних засобів художники намагаються просувати ідеї протесту або громадянської непокори [1] . Назва «артивізм» є неологізмом утвореним з слів «активізм» і «арт (мистецтво)», і має на увазі «мистецтво спрямоване на позитивні суспільні зміни» [2] .

Як правило, роботи в цьому напрямку являють собою зразки стріт-арту або акціонізму [3] . У науковій літературі термін «артивізм» вперше з'явився в 2008 році, і був використаний в описі творчості американських чорношкірих художників [4], [5] .

Ідеологія

Артивізм є поєднанням виразної сили мистецтва і активних дій причетних до того чи іншого процесу. Художники цього напрямку орієнтують свої роботи не тільки на безпосереднього глядача, а й на тих хто потребує допомоги. Таким чином митець не стільки намагається вразити глядача своїм твором, скільки намагається змінити ситуацію. Для того у нього є свої методи - художні. У своїх роботах художники намагаються передати суть протесту [6] .

У сучасному вигляді артивізм сформувався одночасно з появою і поширенням вуличних акцій протестів проти процесів глобалізації і різних збройних конфліктів . У ряді випадків активісти намагаються проштовхнути політичні гасла і програми через мистецтво.

Напрями

Стрит- арт

Протестні графіті є малюнками або написами,що виконані в різних художніх техніках, намальовані або написані в різних публічних місцях, з метою залучення уваги. Одним з найяскравіших представників цього напряму є англійський вуличний художник Бенксі [7] . Темами робіт Бенксі виступають протест проти воєн, глобалізації, капіталізму, реклами, а також захист прав тварин . Сам художник свої роботи мистецтвом не вважає. Заявляючи що: «Мистецтво - останній з великих карателів. Жменька людей його робить - жменька купує. Але мільйонам тих хто приходить на нього дивитися - нічого сказати. Я не прагну законсервувати себе у галереях. У мене прямий діалог з публікою » .

Акціонізм

Біля витоків сучасного арт-активізму стоять російський арт-групи «Війна» і «Бомбили» [7] . Група «Війна», згідно із заявою її учасників, замислювалася як рух, а в перспективі як цілий жанр художньо-політичної діяльності. Формат арт-групи повинен був стати жанром до якого будуть ті, які відчувають потребу в протесті. Надзавдання групи - створити новий напрямок. Творці групи заявили: «Винесення мистецтва з галерей на вулицю - самий здоровий рух наших днів. "Війна" стоїть біля витоку абсолютно нового акционізму. У ньому наголос зрушено з символічного мініжесту в рамках галерейного арту на конкретне голу вуличну дію, наближену до глядача впритул » [8] .

Артивісти

Примітки

  1. Арт-активизм как форма социально-политического протеста в социальных сетях (на примере деятельности активистов арт-группы «Война»). cyberleninka.ru. Процитовано 26 серпня 2019.
  2. Politics, Power, Passion. archive.nytimes.com. Процитовано 26 серпня 2019.
  3. Dylan Brody, ContributorHumorist / Story-teller / Wordsmith (3 жовтня 2011). Jeanmarie Simpson -- Artivist in the Modern Landscape (Part 1) (англ.). HuffPost. Процитовано 26 серпня 2019.
  4. M.K. Asante, Jr. It's Bigger Than Hip Hop, St. Martin’s Press, 2009.
  5. Chela Sandoval and Guisela Latorre, ""Chicana/o Artivism: Judy Baca’s Digital Work with Youth of Color, " in Learning Race and Ethnicity, MIT Press, 2007.
  6. Маша Хинич (26 листопада 2017). Артивизм – опасное искусство (рос.). ИСРАГЕО. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
  7. а б Социокультурный феномен протестной культуры в молодежной среде. cyberleninka.ru. Процитовано 26 серпня 2019.
  8. Арт-активизм в отсутствие публичной политики. Группа «Война»: от зарождения – к всероссийской известности — Журнальный зал. magazines.gorky.media. Процитовано 26 серпня 2019.

Література