Очікує на перевірку

Сучасне мистецтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку
Інсталяція Степана Рябченка «Рука, що благословляє» в Saatchi Gallery

Суча́сне мисте́цтво (англ. Contemporary art) — мистецтво, що твориться в теперішній момент, або сукупність мистецьких напрямів, течій і практик, що виникли у другій половині XX століття — модернізму і постмодернізму. У роботах сучасних митців і мисткинь концептуальна ідея превалює над формою, технікою, засобами вираження.

Хронологічні рамки

[ред. | ред. код]

Часові рамки сучасного мистецтва формулюються по-різному. Наприклад британський критик Майкл Арчер розпочинає хронологію сучасного мистецтва з 1960-х років[1], тоді як портал arthistory.about.com [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.] пропонує розгляд сучасного мистецтва починаючи з 1970-х років. У стосунку до національних культур, початок «сучасності» виявляє ще більшу розбіжність хронологій, наприклад художній музей Університету Кентукі пропонує хронологію сучасного американського мистецтва від 1905 року[2], в той же час українське сучасне мистецтво згідно з думкою мистецтвознавця Олександра Соловйова виникло в епоху перебудови[3]. На думку мистецтвознавиці Олени Голуб сучасне мистецтво в Україні розвивалося раніше (1960—1980), в опозиції до радянського офіціального мистецтва, в умовах андеграунду[4], який, за Вишеславським надалі трансформувався до мейнстріму, сукупності яскравих проявів постмодернізму[5].

Питання «сучасності» мистецтва природно змінюються з плином часу. Наприклад, польський мистецтвознавець Мечислав Порембський у книзі «Границя сучасності»[6] 1965 року видання знаходить витоки сучасного його епосі мистецтва у творчості дадаїстів початку XX століття і відштовхується від переважання принципу мистецтво для мистецтва, унезалежнення мистецтва від ринкової кон'юнктури, пошуку новітніх, невідомих раніше форм художнього вираження. Натомість наприкінці XX століття у філософії мистецтва з'являється протиставлення постмодерного мистецтва модерному, одним із важливих моментів якого стало заперечення елітності мистецтва та переважання принципу співіснування різних форм мистецтва. Оскільки початком постмодерної епохи зазвичай вважають 1960-ті — 1970-ті роки, часові рамки початку «сучасного мистецтва» відповідно були перенесені на ці десятиліття.

Естетика

[ред. | ред. код]

На межі 1960-70-х років художні шукання того часу можна охарактеризувати як пошук альтернатив модернізму. Це виразилося в пошуку нових образів, нових засобів і матеріалів вираження, аж до дематеріалізації об'єкта (перформанси та хепенінг). Багато художників пішли слідом за французькими філософами і запропонували термін «постмодернізм». Можна сказати, що відбувся зсув від об'єкта до процесу.

Найпомітнішими явищами рубежу 1960-х і 1970-х можна назвати розвиток концептуального мистецтва і мінімалізму. У 70-х помітно посилилася соціальна спрямованість артпроцесу як з точки зору змісту (тим, підіймався у творчості художниками), так і складу: найпомітнішим явищем середини 70-х став фемінізм у мистецтві, а також наростання активності етнічних меншин (1980-і) і соціальних груп.

Кінець 70-х і 80-ті роки характеризуються «втомою» від концептуального мистецтва і мінімалізму і поверненням інтересу до зображальності, кольором і фігуративності (розквіт таких рухів як «Нові дикі»). На середину 80-х припадає час підйому рухів, активно використовуються образи масової культури — кемпізм, мистецтво іст-Віллідж, набирає сили нео-поп. До цього ж часу відноситься розквіт фотографії в мистецтві — все більше художників починають звертатися до неї як до засобу художнього вираження. Великий вплив зробив на мистецтво розвиток технологій, зокрема вдосконалення відео та аудіо у 60-х роках, а також поява комп'ютерів і мережі інтернет в 1990-х[7].

Початок 2000-х років відзначений розчаруванням у можливостях технічних засобів для художніх практик. При цьому конструктивних філософських виправдань сучасному мистецтву 21 століття поки не з'явилося. Деякі художники 2000-х вважають, що «сучасне мистецтво» стає інструментом влади «постдемократичного» суспільства[8][9].

На сучасному етапі розвитку цивілізації, мистецтво не може бути визначеним вичерпним формулюванням. Сучасне мистецтво тяжіє до відсутності естетичних та технічних обмежень у художньому вираженні. З'явились такі нові прийоми, як колаж, фотомонтаж, інсталяція, перформанс, хепенінг, які варіюють в змішаних комбінаціях на сучасних виставках, як, наприклад, «Матрікс» і «Агора Дігіталіс» УАЕМ або фестивалях Венеційська бієнале, documenta .

Значно ускладнюється і класифікація мистецтва за жанрами і стилями, ряд критиків та істориків мистецтва сходяться, що сучасне мистецтво характерне тим, що жодної категорії в ньому не існує[10].

Напрямки

[ред. | ред. код]

Серед напрямків, що з'явилися в другій половині XX століття і відтак можна умовно назвати сучасними, є такі:

1960-ті

[ред. | ред. код]


1970-ті

[ред. | ред. код]

1980-ті

[ред. | ред. код]

1990-ті

[ред. | ред. код]

2000-ні

[ред. | ред. код]

В Україні

[ред. | ред. код]

В українському правовому полі сучасне мистецтво визначається як сукупність сформованих у другій половині ХХ століття художніх засобів та форм, в яких основна увага приділяється концептуальному вираженню проблематики взаємовідносин особистості та суспільства, що виражаються переважно у медіа-мистецтві (відео-арт, медіа-інсталяція, медіа-перформанс тощо), яке створюється та висвітлюється за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (відео-, комп'ютерні, мультимедійні тощо), а також у традиційних видах мистецтва (скульптура, живопис, графіка тощо).[11]

В Україні над розвитком сфери сучасного мистецтва працює декілька великих державних і приватних інституцій, зокрема, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Мистецький Арсенал, Національний художній музей України, PinchukArtCentre, Львівський муніціпальний мистецький центр, ЄрміловЦентр, Фонд Ізоляція. Теорію і практику сучасного мистецтва досліджує дослідницька платформа PinchukArtCentre, Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України.[12]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Timeline современного искусства 60-х — 90-х годов. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 12 травня 2010.
  2. Contemporary American Art Timeline. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
  3. Олександр Соловйов: «Сучасне мистецтво втратило месіанську функцію». Архів оригіналу за 31 грудня 2009. Процитовано 12 травня 2010.
  4. Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду// К.: Видавничий Дім «Антиквар», 2017, ISBN 978-617-7285-11-2
  5. Електронна копія книги.Г. Вишеславський.Contemporary art України — від андеграунду до мейнстріму.К.:ІПСМ НАМ України.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 27 березня 2021.
  6. Mieczysław Porębski, Granica współczesności. Ze studiów nad kształtowaniem się poglądów artystycznych XX wieku, Ossolineum, Wrocław 1965.
  7. образовательный ресурс UbuWeb. Архів оригіналу за 11 травня 2010. Процитовано 12 травня 2010.
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2010. Процитовано 12 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. «A Crime Against Art». Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2010.
  10. Що означає термін «сучасне мистецтво»?. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 12 травня 2010.
  11. Наказ Міністерства культури України «Про затвердження Положення про Експертну раду Міністерства культури України з питань сучасного мистецтва» від 02.12.2016 № 1130. 02.12.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017.
  12. [[https://web.archive.org/web/20201210212440/https://elib.nlu.org.ua/uchasnyky.html?id=13 Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] Наукові видання ІПСМУ]].

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]