Бетил

Бетил
Культура	Стародавній Рим, Карфаген, Фінікія і Стародавня Греція
Бетил у Вікісховищі

Рея дає Кроносу сповитий камінь (який він проковтнув замість Зевса)

Емеський храм бога Сонця Елаґабала з бетилом у центрі. Римська монета 3 ст. Н. Е.

Бетил(ь) (івр. בֵּית־אֵל Beith-el‎ — дім божества) — в давній Греції камінь-фетиш, що вважався житлом божества. Слово семітського походження, і сам культ походить з Близького Сходу. Аналоги в біблійній і мусульманської традиції — Драбина Якоба, а також Кааба в Мецці.

У Греції був найшанованіший Омфал — бетил поблизу храму Аполлона в Дельфах; він вважався тим самим каменем, який Кронос проковтнув замість немовляти Зевса.

В імператорському Римі шанувався камінь на честь Матері всіх богів (Кібела). У часи Елаґабала до Риму доставлений чорний камінь бога Сонця, який був відправлений назад до Емеси після вбивста імператора та відміни культу.

Фінікійсько-Карфагенський культ бетилів зберігався в Північній Африці і після прийняття християнства; як з гнівом згадує про це Святий Августин.

Див. також

• Кааба
• Омфал

Література і джерела

• Baetylus в Encyclopaedia_Britannica
• Uta Kron: «Heilige Steine», in: Kotinos. Festschrift für Erika Simon, Mainz 1992, S. 56–70, ISBN 3-8053-1425-6
• Nanno Marinatos: Meta-mythology of «Baetyl Cult». The Mediterranean Hypothesis of Sir Arthur Evans and Fritz Graf. In: Ueli Dill/Christine Walde (Hrsg.): Antike Mythen. Medien, Transformationen und Konstruktionen. De Gruyter, Berlin 2009, ISBN 978-3-11-020909-9, S. 406—414

Посилання

• УСЕ: Бетиль