Кронос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кронос (Κρόνος)
Chronos by I. Martos (1792, GRM) 01 by shakko.jpg
Кронос, І. Матрос
Міфологія: Давньогрецька
В інших культурах: Сатурн, Числобог
Батько: Уран
Мати: Гея
Брати/сестри: Титани, Кіклопи, Гекатонхейри
Дружина: Рея
Діти: Аїд, Гера, Посейдон, Гестія, Деметра, Зевс, Хірон
Свята на честь: Кронії
Пов'язані персонажі Уран, Гея, Рея, Зевс
Атрибути: Серп
Зображення у Вікісховищі?


Кро́нос, Кро́н, (грец. Κρόνος) — у Давньогрецької міфології — титан, одне з найдавніших грецьких божеств, наймолодший син Урана (Неба) і Геї (Землі), що належав до другого покоління богів, батько олімпійських богів — бог жнив, якого зображали із серпом у руці[1]. Пізніше[Джерело?], в еліністичний період ототожнювався з богом, що персоніфікує час, Хроносом (дав.-гр. Χρόνος від дав.-гр. χρόνος — «час»).

В основі легенди лежить космогонічний міф про відділення землі й неба. Був одружений із рідною сестрою Реєю, від якої мав дітей: Гестію, Деметру, Геру, Аїда, Посейдона, Зевса.

Кронос у міфах[ред.ред. код]

Становлення і правління[ред.ред. код]

Кронос був одним із титанів, дітей Урана та Геї. Уран дуже інтенсивно спарювався із Геєю, чим завдавав їй страждань. Боячись бути скинутим своїми дітьми, він ув'язнював їх у безодні Тартару. Гея, щоб позбутись страждань, створила з білого заліза (англ. γένος πολιοῦἀδάμαντος) зазубрений серп (грец. ἅρπην καρχαρόδοντα). Вона умовила Кроноса каструвати ним Урана.

Кронос напав на Урана, коли той спав, відрізав його геніталії та викинув їх у море. З крапель крові, що при цьому впали на землю, виникли богині помсти еринії та, за деякими міфами, кіклопи. Серп, яким він кастрував батька, Кронос кинув у море біля мису Дрепан (Серп) в Ахаї[2][3]. Цей серп зберігався в печері в Занклі (Сицилія)[4].

Скинення[ред.ред. код]

Кроносу Гея віщувала долю свого батька. Щоб уникнути її, він ковтав усіх своїх дітей. Але Рея хитрощами врятувала Зевса, давши проковтнути камінь. Змужнівши, Зевс дав Кроносу огидне пиття, чим примусив виригнути всіх проковтнутих дітей, з якими повстав проти батька й інших титанів.

Зевс десять років безуспішно боровся з титанами у титаномахії. Заручившись підтримкою кіклопів й гекатонхейрів, він таки здобув перемогу і скинув Кроноса до Тартару (пізніший варіант: Кронос після примирення з Зевсом правив разом з Радамантом на «щасливих островах»).

Згідно з легендами, за часів Кроноса на землі був Золотий вік. На острові Криті Кроноса ототожнювали з Молохом. На честь Кроноса в Греції існували веселі свята — кронії. Римляни ототожнювали Кроноса з Сатурном.

Трактування міфів про Кроноса[ред.ред. код]

Кастрування Урана Кроном. Джорджо Вазарі та Жерарді Христофано, XVI ст., Палаццо Веккьо, Флоренція

Дослідники пов'язують міф про оскоплення Кроносом батька зі звичаєм племен східної Африки оскопляти переможених ворогів серпами. Також неолітичні зазубрені серпи (з камінними зубцями) вірогідно використовувалися в ритуалах і церемоніях, коли в якості знарядь праці вже застосовувалися бронзові й залізні[5].

Деякі вважають, що в міфах йдеться про те як Кронос відкусив геніталії Урана, проводячи паралелі з хеттськими міфами про Кумарбі й Ану[6].

Три еринії, народжені з крові Урана, трактуються як три жриці первісного суспільства, що за неврожаю приносили в жертву царя, а його геніталії викидали в море, щоб там водилася риба[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мифы народов мира. М., 1991-92. В 2 т. Т.2. С.18; Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.1. С.392-393
  2. Павсаний. Описание Эллады VII 23, 4
  3. Гесіод. Теогонія 133-187, 616-626
  4. Каллімах, фр.43 Пфайфер, ст.70
  5. а б Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. (1992). Мифы Древней Греции. Москва: Прогресс. с. 24–25. 
  6. Евзлин, Михаил (2009). Боги и Титаны в Теогонии Гесиода. STUDIA MYTHOLOGICA SLAVICA. Любляна, Словения. с. 361–383. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • Кун М. Легенди та міфи Стародавньої Греції. — Київ, 1992.
  • Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с.