Безвісна відсутність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:46, 24 лютого 2020, створена BunykBot (обговорення | внесок) (Впорядкування категорій впорядкування)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Безві́сна відсутність — встановлений у судовому порядку факт тривалої відсутності громадянина в місці його постійного проживання, коли місцезнаходження його невідоме[1].

В Україні

Безвісна відсутність є фактом, що припиняє цивільну дієздатність особи (теоретично при цьому вона може вважатися живою). Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року[2].

На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку[3]. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою[4]. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою[5].

Примітки

Посилання