Буйвало Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:45, 23 грудня 2021, створена Aibot (обговорення | внесок) (технічні зміни,, replaced: 9 серпень 2 → 9 серпня 2 (2) за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буйвало Олександр Миколайович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 18 липня 1986(1986-07-18)
Товста, Сумська область, УРСР
Смерть 3 вересня 2014(2014-09-03) (28 років)
Побєда, Луганська область, Україна
Поховання Суми
Військова служба
Роки служби 2010—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Ракетні війська і артилерія
Формування
 27 РеАП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Микола́йович Буйвало (нар. 18 липня 1986(19860718) — 3 вересня 2014) — старший сержант Збройних сил України.

Життєпис

Народився в селі Товста на Сумщині, де у 2003 році закінчив школу. Навчався у Сумському професійному училищі № 2 за фахом оператора верстатів з програмним книгодрукуванням, з липня 2005 — в Сумській автошколі.

Був одним із будівельників Донецького міжнародного аеропорту.

15 жовтня 2010 року підписав контракт зі Збройними силами України, служив у 9-й артилерійській батареї 27-го Сумського реактивного артилерійського полку, старший сержант, старший технік.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 9 липня 2014 року відряджений до зони проведення антитерористичної операції.

3 вересня 2014-го загинув під час обстрілу базового табору 27-го полку поблизу с. Побєда з території Російської Федерації із РСЗВ БМ-30 «Смерч». З того часу вважався зниклим безвісти.

За рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22.12.2015 року визнаний загиблим (пропав безвісти). Ідентифікований 6 серпня 2018 року за ДНК знайдених решток тіла[1].

Похований 16 серпня 2018 року на Алеї Слави центрального міського кладовища міста Суми[2][3][4].

Без Олександра лишились мати Надія Іванівна, двоє братів, дружина та двоє дітей.

Нагороди та вшанування

  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (18.05.2016, посмертно)[5].
  • У вересні 2016 в с. Товста на будівлі Товстянського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів — ДНЗ» відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Олександра Буйвала[6].

Примітки

  1. ↑ 300-ММ доказ для Гааги: на Луганщині відкопали залишки снаряда від російського РСЗВ «СМЕРЧ». 09.08.2018, 22:22
  2. ↑ У Сумах поховали бійця, який загинув під час обстрілу з території Росії у 2014 році // Радіо Свобода, 17 серпня 2018
  3. ↑ У Сумах попрощалися з бійцем Олександром Буйвалом // UA: Суми, 16 серпня 2018. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 19 серпня 2018.
  4. ↑ В Сумах попрощались з воїном АТО // Данкор онлайн, 16 серпня 2018(рос.)
  5. ↑ Указ Президента України від 18 травня 2016 року № 216/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ Герої не вмирають! // Білопільська РДА, 6 вересня 2016

Посилання


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буйвало_Олександр_Миколайович&oldid=34156180