Буркути
| село Буркути | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Херсонська область |
| Район | Скадовський район |
| Громада | Голопристанська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1880 |
| Населення | 33 |
| Площа | 0 км² |
| Густота населення | 0 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 75632 |
| Телефонний код | +380 5539 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°24′12″ пн. ш. 32°48′00″ сх. д. / 46.40333° пн. ш. 32.80000° сх. д.Координати: 46°24′12″ пн. ш. 32°48′00″ сх. д. / 46.40333° пн. ш. 32.80000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
19 м |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Буркути | |
 Буркути | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Буркути́ — село в Україні, у Голопристанській міській громаді Скадовського району Херсонської області. Населення становить 33 осіб.
Природа
Поруч із селом, знаходиться Буркутське відділення Національного природного парку «Олешківські піски» із озером Довгим. Тут виявлено 161 вид судинних рослин, в тому числі і 18 созофітів[1]
За межами Національного парку знаходиться Буркутське урочище (координати його центру 46,401616° 32,812314°), загальною площею близько 350 га. Тут знайдено 264 види судинних рослин, низка з яких потребує дієвої охорони. Також урочище є важливим для збереження мохоподібних[2] та лишайників[3]. В основі урочища — система невеликих прісних озер. Їх береги зайняті осоковими, очеретяними, чагарниково-вербовими болотними угрупованнями. Лісова рослинність, як правило розташовується вузькою смугою навколо них. Озера розділені підвищеними ділянками, на яких домінує лучна та лучно-степова рослинність. Близько 10 % площі урочища займають ясеневий ліс, єдиний на Півдні України[1].
З селом межують землі Буркутського лісництва — відділення Великокопанівського лісомисливського господарства.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 53 особи, з яких 23 чоловіки та 30 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 33 особи[5].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 84,85 % |
| російська | 12,12 % |
| білоруська | 3,03 % |
Примітки
- ↑ а б Мойсієнко І. І., Захарова М. Я., Садова О. Ф., Мельник Р. П. Анотований список флори урочища Буркутські плавні (Херсонська область, Україна) // Чорноморський ботанічний журнал, 2018. — № 14(1). — С. 6-25.
- ↑ 3. Бойко М. Ф. Урочище Буркутські плавні — оазис північної бріофлори на півдні степової зони України // Чорноморський ботанічний журнал, 2018. — № 14(1) . — С. 56–68
- ↑ Ходосовцев О. Є., Дармостук В. В., Ходосовцева Ю. А., Наумович Г. О., Малюга Н. Г. Лишайники та ліхенофільні гриби Чалбаської арени нижньодніпровських пісків (Херсонська область) // Чорноморський ботанічний журнал, 2018. — № 14 (1) . — С. 69–90.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Галерея
-
За околицею Буркут починається відділення Національного природного парку "Олешківські піски" -
Візитівкою Буркут могла б стати водонапірна башта, на якій вже багато років гніздяться лелеки -
Розмітка дороги, що веде до Буркут, виконана у незвичний спосіб.(Див. збільшене фото праворуч) -
У дорожне покриття запресовані уламки фаянсового посуду.
Посилання
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Херсонської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |