Гончаренко Петро Дмитрович
| Гончаренко Петро Дмитрович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
4 березня 1966 (58 років) Кіпті, Чернігівська область |
| Країна | Україна |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид збройних сил |
 Військово-морські сили |
| Рід військ |
 |
| Роки служби | 1991—2020 |
| Звання |
 Капітан 1 рангу |
| Формування | Інститут Військово-Морських Сил НУ «ОМА» |
| Командування |
Начальник інституту |
| Нагороди |
 |
Петро Дмитрович Гончаренко (4 березня 1966, Чернігівська область, Україна) — капітан I рангу запасу Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Начальник тилу Командування ВМС ЗС України. До 2014 - ТВО начальника Академії ВМС імені П. С. Нахімова. З 2017 по 2020 рік - начальник Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія».
Життєпис
Народився 4 березня 1966 року в селі Кіпті Козелецькому районі на Чернігівщині.
Освіта
У 1991 році закінчив Чорноморське вище військово-морське училище ім. Нахімова[1].
У 2004 р. закінчив оперативно-тактичний факультет СВМІ ім. П. С. Нахімова. Кандидат технічних наук[2].
Кар'єра
У 1991–1993 рр. — Командир артилерійської батареї сторожового корабля «Грозящий».
У 1993–1994 рр. — Командир артилерійської батареї РК «Україна» ВМС України.
У 1994–1996 рр. — Командир ракетно-артилерійської бойової частини сторожового корабля «Гетьман Сагайдачний».
У 1996–1997 рр. — Старший помічник сторожового корабля «Гетьман Сагайдачний».
У 1997–2002 рр. — Командир фрегата «Гетьман Сагайдачний».
У 2002–2005 рр. — Начальник штабу — перший заступник командира бригади надводних кораблів, командир бригади надводних кораблів ВМС ЗС України.
У 2005–2006 рр. — Начальник факультету озброєння Севастопольського військово-морського інституту.
У 2006–2007 рр. — Командир ескадри різнорідних сил ВМС ЗС України.
У 2007–2009 рр. — Заступник начальника СВМІ ім. П. С. Нахімова.
У 2009–2012 рр. — на посаді заступника начальника виконував обов'язки начальника Академії ВМС ім. П. С. Нахімова.[3]
З 2014 року т.в.о. начальника Академії військово-морських сил імені П. С. Нахімова.
Неодноразово брав участь у далеких морських походах і міжнародних морських навчаннях «Кооператив-партнер-2000», «Кооператив-партнер-2002», «Кооператив-партнер-2003», «Блексіфор — 2004», «Blue game — 2005», «Сорбет-Роял-2005».
Під час російської збройної агресії проти України та окупації Криму, протистояв захопленню об'єктів навчально-матеріальної бази ВМС ЗС України[4] та 08.04.2014 у складі викладачів та курсантів, які залишилися вірні Військовій присязі, прибув до м. Одеса[5].
З 2014 по 2017 рр. — начальник тилу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, м. Одеса[6].
З 2017 по 2020 рр. — начальник Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», м. Одеса[7].
В 2020 році — звільнений з військової служби у Збройних Силах України в запас.
Сім'я
Разом з дружиною виховує доньку.
Нагороди та відзнаки
- Орден Данила Галицького (21.08.2017)[8].
- Нагороджений чотирма медалями.
Див. також
Примітки
- ↑ Список биографий начальников, командиров, преподавателей и выпускников ЧВВМУ им. П. С. Нахимова 1937–1992 гг.
- ↑ КАФЕДРА Военной подготовки Академия ВМС Украины им. П. С. Нахимова. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 22 квітня 2014.
- ↑ Управление образования и науки г. Севастополя. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 22 квітня 2014.
- ↑ Україна, Крим, Чоловіча розмова на території військової частини(рос.)
- ↑ Курсантов-патриотов из Севастополя приняла Одесская военная академия(рос.)
- ↑ Електронна декларація Гончаренко Петро Дмитрович за 2016, Щорічна
- ↑ Національний університет «Одеська морська академія». Телефонний довідник
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2017 року № 224/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»