Едуард Гартман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Гартман
Псевдо Carl Robert[1]
Народився 23 лютого 1842(1842-02-23)[2][3][…]
Берлін, Німецький союз[5]
Помер 5 червня 1906(1906-06-05)[2][3][…] (64 роки)
Берлін, Німецька імперія
Поховання Columbiadamm Cemeteryd
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність філософ, письменник
Галузь філософія[1], психологія, Песимізм і несвідоме
Alma mater Ростоцький університет
Знання мов німецька[2][1][6]
Напрямок Ірраціоналізм
У шлюбі з Agnes Taubertd і Alma von Hartmannd
Едуард Гартман

Едуа́рд Га́ртман (нім. Karl Robert Eduard von Hartmann) (23 лютого 18425 червня 1906) — німецький філософ-ідеаліст. Основою сутності вважав абсолютно несвідоме духовне начало — світову волю («Філософія несвідомого»). В етиці розробляв концепцію песимізму (за А. Шопенгауером).

Погляди

За Гартманом, Всесвіт — продукт несвідомої світової «волі» (розвиваючи вчення Артура Шопенгауера). У праці «Феноменологія моральної свідомості» (1879) Гартман закликав до позбавлення від трьох ілюзій, характерних для людського світогляду: ілюзії земного щастя, ілюзії потойбічного щастя і ілюзії досягнення щастя в результаті історичного розвитку. Згадувався Леніном в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (ПСС, т. 18, с. 61, 302-304).

Основний же висновок Едуарда Гартмана - наступний:

Еволюція тягне за собою Всесвіт до знищення шляхом усвідомлення його нерозуму і недоцільності. [7]

Примітки

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Encyclopædia Britannica
  4. а б в SNAC — 2010.
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #118546252 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. CONOR.Sl
  7. «Релігійна свідомість людства», 1882

Література

Посилання

Див. також