Едуард Гартман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуард Гартман
Karl Robert Eduard von Hartmann (Photographic portrait).jpg
Народився 23 лютого 1842(1842-02-23)[1][2][3]
Берлін, Німецький союз[4]
Помер 5 червня 1906(1906-06-05)[1][2][3] (64 роки)
Берлін, Німецька імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Діяльність філософ
Alma mater Ростоцький університет
Володіє мовами німецька[1]
Едуард Гартман

Едуа́рд Га́ртман (нім. Karl Robert Eduard von Hartmann) (23 лютого 18426 червня 1906) — німецький філософ-ідеаліст. Основою сутності вважав абсолютно несвідоме духовне начало — світову волю («Філософія несвідомого»). В етиці розробляв концепцію песимізму (за А. Шопенгауером).

Погляди[ред. | ред. код]

За Гартманом, Всесвіт — продукт несвідомої світової «волі» (розвиваючи вчення Артура Шопенгауера). У праці «Феноменологія моральної свідомості» (1879) Гартман закликав до позбавлення від трьох ілюзій, характерних для людського світогляду: ілюзії земного щастя, ілюзії потойбічного щастя і ілюзії досягнення щастя в результаті історичного розвитку. Згадувався Леніном в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (ПСС, т. 18, с. 61, 302-304).

Основний же висновок Едуарда Гартмана - наступний:

Еволюція тягне за собою Всесвіт до знищення шляхом усвідомлення його нерозуму і недоцільності. [5]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]