Едуард Гартман
| Едуард Гартман | |
|---|---|
| Karl Robert Eduard von Hartmann | |
.jpg) Фон Гартман у 1885 році | |
| Псевдо | Carl Robert[1]  |
| Народився | 23 лютого 1842[2][3][…] Берлін, Прусське королівство[4] |
| Помер | 5 червня 1906[2][3][…] (64 роки) Берлін, Німецька імперія |
| Поховання | Columbiadamm Cemeteryd |
| Країна | .svg){kind=small} Прусське королівство |
| Діяльність | філософ, письменник |
| Галузь | філософія[1], психологія, песимізм і несвідоме |
| Alma mater | Ростоцький університет |
| Знання мов | німецька[2][1][5] |
| Напрямок | Ірраціоналізм |
| У шлюбі з | Agnes Taubertd і Alma von Hartmannd |
Едуа́рд Га́ртман (нім. Karl Robert Eduard von Hartmann; 23 лютого 1842 — 5 червня 1906) — німецький філософ-ідеаліст. Основою сутності вважав абсолютно несвідоме духовне начало — світову волю («Філософія несвідомого»). В етиці розробляв концепцію песимізму (за А. Шопенгауером).
Народився у Берліні, син прусського майор-генерала Роберта фон Гартмана, здобув освіту з наміром продовжити військову кар'єру. У 1858 році вступив до гвардійського артилерійського полку прусської армії та відвідував Об'єднану артилерійсько-інженерну школу. Він отримав звання першого лейтенанта, але в 1865 році пішов з армії через хронічну проблему з коліном. Вагався між заняттями музикою та філософією, зрештою вирішив зробити своєю професією філософію і в 1867 році здобув ступінь доктора філософії у Ростоцькому університеті. У 1868 році він офіційно звільнився з армії. Після великого успіху його першої праці «Філософія несвідомого» (1869), публікація якої призвела до того, що фон Гартман був втягнутий у суперечку про песимізм у Німеччині, він відмовився від професорської посади у Лейпцизькому, Геттінгенському й Берлінському університетах. Згодом він повернувся до Берліна. Протягом багатьох років він жив на пенсії, навчаючись як незалежний науковець, виконуючи більшу частину своєї роботи в ліжку, страждаючи при цьому від сильного болю.
Фон Гартман одружився з Агнес Тауберт (1844—1877) 3 липня 1872 року в Шарлоттенбурзі. Після її смерті він одружився з Альмою Лоренц (1854—1931) 4 листопада 1878 року в Бремені. У шлюбі у нього народилося шестеро дітей.
Помер у Ліхтерфельд-Шаксдорф у 1906 році. Був похований та отримав почесну могилу у Колумбійському цвинтарі у Берліні.
За Гартманом, Всесвіт — продукт несвідомої світової «волі» (розвиваючи вчення Артура Шопенгауера). У праці «Феноменологія моральної свідомості» (1879) Гартман закликав до позбавлення від трьох ілюзій, характерних для людського світогляду: ілюзії земного щастя, ілюзії потойбічного щастя й ілюзії досягнення щастя в результаті історичного розвитку. Згадувався Леніним в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (ПСС, т. 18, с. 61, 302—304).
Основний висновок[джерело?] Едуарда Гартмана такий:
Еволюція тягне за собою Всесвіт до знищення шляхом усвідомлення його нерозуму і недоцільності.[6]
- 1 2 3 Чеська національна авторитетна база даних
- 1 2 3 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- 1 2 Encyclopædia Britannica
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118546252 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ «Релігійна свідомість людства», 1882
- Гартман, Едуард // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Философский энциклопедический словарь/Под ред. Л. Ильичева и др. — М.: Сов. Энциклопедия, 1983.
- Философский словарь: Гартман [Архівовано 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
 |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |