Зотов Василь Петрович

Зотов Василь Петрович
Народився	17 березня 1899(1899-03-17) село Мамоново Малоярославецького повіту Калузька губернія, тепер Малоярославецького району Калузької області, Російська Федерація
Помер	6 лютого 1977(1977-02-06) (77 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик, державний діяч
Галузь	політична діяльність, харчова промисловість і політика
Знання мов	російська
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Василь Петрович Зотов (нар. 17 березня 1899(18990317), село Мамоново Малоярославецького повіту Калузька губернія, тепер Малоярославецького району Калузької області, Російська Федерація — 6 лютого 1977, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр харчової промисловості СРСР, міністр промисловості продовольчих товарів СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1939—1952 і 1956—1971 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (14.03.1969).

Життєпис

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1910 році учнем кондитера в булочній Чуєва в Москві, в 1913—1917 роках працював дощечником, підручним хліборіза і хліборізом в московських пекарнях Філіппова. У 1917—1918 роках працював у пекарні Московського продовольчого комітету і в пекарні Москомуни.

У 1917—1919 роках — член правління Московської спілки харчовиків.

У 1919—1921 роках служив у Червоній армії санітаром тифозного госпіталю.

З 1922 року працював в Москві заступником директора пекарні № 2 (1922—1924 роки) і завідувачем пекарні № 4 (1924—1929 роки).

Член РКП(б) з 1925 року.

У 1929—1933 роках — завідувач виробничого відділу Відділу хлібопечення Московської спілки споживчих товариств. З 1933 року — директор Московського міського тресту хлібопечення Московської спілки споживчих товариств, в 1936—1937 роках — директор 1-го Московського державного тресту хлібопекарської промисловості. У 1936 році був відряджений в США і Францію для вивчення технології хлібопечення.

З вересня 1937 по травень 1938 року — начальник Головного управління хлібопекарської промисловості Народного комісаріату харчової промисловості СРСР.

У травні 1938 — січні 1939 року — заступник народного комісара харчової промисловості СРСР.

З 19 січня 1939 по 5 серпня 1949 року — народний комісар (з березня 1946 року — міністр) харчової промисловості СРСР. У 1942—1943 роках одночасно був заступником члена Державного Комітету Оборони СРСР Анастаса Мікояна із продовольчих питань. 5 серпня 1949 року знятий з посади з «як такий, що не виконав покладених на нього обов'язків».

У січня 1950 — березні 1953 року — директор Московської кондитерської фабрики «Красный Октябрь».

У березні — серпні 1953 року — заступник міністра внутрішньої і зовнішньої торгівлі СРСР.

З 24 серпня 1953 по 10 травня 1957 року — міністр промисловості продовольчих товарів СРСР.

З 10 травня 1957 по 7 грудня 1962 року — заступник голови Державного планового комітету Ради міністрів СРСР — міністр СРСР. У грудні 1962 — січні 1963 року — міністр СРСР.

У січні 1963 — вересні 1964 року — начальник Управління харчової промисловості Ради народного господарства СРСР — міністр СРСР. У вересні 1964 — 2 жовтня 1965 року — заступник голови Ради народного господарства СРСР — міністр СРСР.

2 жовтня 1965 — 15 січня 1970 року — міністр харчової промисловості СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 березня 1969 року за великі заслуги в розвитку харчової промисловості СРСР і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Зотову Василю Петровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З січня 1970 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 6 лютого 1977 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання

• Герой Соціалістичної Праці (14.03.1969)
• п'ять орденів Леніна (16.11.1942, 16.03.1949, 16.03.1959, 21.07.1966, 14.03.1969)
• орден Трудового Червоного Прапора (1.08.1936)
• орден Червоної Зірки (2.03.1944)
• медалі

Посилання

• Зотов Василий Петрович (рос.)
• Зотов Василий Петрович (рос.)