Кальварійський повіт
| Кальварійський повіт | ||||
 | ||||
 | ||||
| Губернія | Сувальська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Калварія | |||
| Створений | 1815 | |||
| Скасований | 1918 | |||
| Площа | 1167,9 (1897) | |||
| Населення | 70 425 осіб (1897) | |||
| Густота | 60.3 осіб / верст² | |||
| Найбільші міста | Калварія | |||
Кальварійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Августівського воєводства, Августівської, потім Сувальської губернії Російської імперії. Повітове місто — Калварія.
Історія
Повіт утворено 1815 року у складі Августівське воєводство Царства Польського.
1837 року за новим адміністративним поділом Царства Польського підпорядкований Августівській губернії.
1867 року за поділом Августівської губернії опинився у складі Сувальської губернії.
1919 року територія повіту увійшла до складу Литовської республіки.
Адміністративний поділ
1913 року повіт поділявся на 15 ґмін[1]:
- Балькини (центр — садиба Лиса Гора);
- Кальварія (садиба Пяскино);
- Кирсна;
- Кракополь;
- Красна;
- Любово;
- Людвиново;
- Наднеман (село Дубяни);
- Оліта;
- Подавіне;
- Раудань (село Немонайце);
- Симно;
- Удрія;
- Урдомін;
- Яново (село Яновка)
Населення
За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 70,4 тис. осіб. За національним складом: литовці — 72,6%; поляки — 10,1%; євреї — 9,3%; росіяни — 3,7%, німці — 3,6. У повітовому місті Калварія проживало 9378 осіб[2]
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- рос. дореф. Списки населенныхъ местъ Сувалкской губерніи, как матеріалъ для историко-этнографической географіи края. Собралъ Э.А.Вольтеръ. СанкПетербургъ, 1901. Типографія Императорской Академіи Наукъ. VI + 317 с.
Примітки
| ||||||||